Згадуючи Яновського

Згадуючи Яновського

На минулому тижні в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського відбулася творча зустріч «Згадуючи Яновського» з нагоди 120-річчя від дня народження відомого українського письменника, одного із найвизначніших романістів в українській літературі ХХ століття і нашого земляка Юрія Яновського.

Зустріч зібрала істориків, краєзнавців, співробітників закладів культури, небайдужих до історії рідного краю та тих непересічних особистостей, що вже давно стали його брендом.

Як і більшість письменників його епохи, Юрій Яновський прожив непросте і доволі коротке життя. На його долю випали буремні часи, сповнені борінь, зламів, принижень людської гідності та інших болісних перемін.

На зустрічі було цікаво почути розповіді про Яновського від дослідників його життєвого і творчого шляху, які стали також своєрідним віддзеркаленням специфіки історичної епохи, в яку письменнику довелося жити і творити. Інформація від дотичних до цієї непересічної особистості ламала певні стереотипи про Яновського, відомого широкому загалу переважно за його твором «Вершники» із шкільної програми.

В минулому році вийшла книга «До безуму любив степ», присвячена Юрію Яновському, її автори – краєзнавець і журналіст Володимир Поліщук та завідувачка відділом мистецтв нашої книгозбірні Світлана Ушакова.

Світлана Ушакова, розповіла, що твір Яновського «Чотири шаблі» під час Другої світової війни друкували за кордоном та в окупаційній німецькій пресі. У 1941 році роман вийшов у празькому видавництві «Колос». Уривок з нього під заголовком «Зброю добувати» у тому ж 1941-му був надрукований у газеті «Голос», яка виходила у Берліні. Ще через два роки роман вийшов у газеті «Нова доба». У 1944 році цитати з нього надрукувала газета «Український вісник» – орган Українського національного об’єднання в Німеччині. На думку Світлани Ушакової, сам Юрій Яновський навряд чи знав про публікації, а от радянські органи держбезпеки повинні були знати.

Також вона зазначила, що в родині Яновських була традиція, коли відбувалася гарна подія, вони пов’язували на глиняного Опішнянського баранця кольорову стрічку. Зараз цей баранець знаходиться в меморіальному музеї Юрія Яновського.

Краєзнавець і журналіст Володимир Поліщук, один з авторів книги «До безуму любив степ», говорив про невідомі факти з життя та творчості письменника, уточнював суперечливу інформацію та розвіював міфи про письменника. Один з них про те, що Яновський має родинні зв’язки з Миколою Гоголем. Пояснив дослідник і те, чому Григорій Яновський увійшов в історію української літератури як Юрій Яновський. У лютому 1924 року газета «Більшовик», кореспондентом якої згодом стає Яновський, надрукувала його першу українську поезію «Дзвін». Підписав її поет під псевдонімом Юрій Ней, але у подальшому підписував свої твори власним прізвищем та вигаданим іменем.

Краєзнавець Федір Шепель згадував, що у обласному краєзнавчому музеї зберігається щоденник Юрія Яновського, записи в якому пов’язані з його перебуванням у якості військового кореспондента на легендарному Міжнародному судовому Нюрнберзькому процесі над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини. Власне, йдеться про «записну книжку №1», що охоплює період з 21 листопада 1945 до 24 лютого 1946 року. Насичений малознаними фактами післявоєнних подій, особистого життя, творчості й мистецьких уподобань щоденник Юрія Яновського досі ще не був оприлюднений та введений у науковий оборот.

Взяти до рук і вивчати зміст невеличкого кишенькового записничка Юрія Яновського, обсягом в сто двадцять сторінок, Федору Шепелю пощастило завдяки співробітникам краєзнавчого музею Павла Рибалка та Зої Грицайовій. Читаючи написане українською, – з вкрапленнями російської, англійської, німецької та французьких мов, – неважко зрозуміти, що йдеться про цінне літературознавче та історичне джерело з історії Другої світової війни та її наслідків.

Павло Рибалко, заступник директора обласного краєзнавчого музею, розповів про свої дослідження праць бібліографа і літературознавця Федора Сарани. У 2008 році його дочка Т.Ф. Коровіна передала на малу батьківщину свого батька частину його наукової спадщини. Предметом особливої уваги Федора Кузьмовича була творча діяльність Юрія Івановича Яновського. Це і стало поштовхом до півстолітнього збирання колекції матеріалів про життя і творчість нашого земляка. Значний прошарок у колекції Ф. Сарани складає біографічна і критична література про Юрія Яновського книжкового, журнального та газетного варіантів. Процитував Павло Рибалко літературознавця Івана Єрофєєва, який в 1928 році написав про Юрія Яновського, як молодого письменника, представника «сюжетної школи» в літературі.

Приїхала на творчу зустріч і директорка Нечаївського літературно-меморіального музею імені Юрія Яновського, Наталя Михайловська, яка представила відеоролик «Юрій Яновський – майстер літературного корабля», присвячений 120-річчю від дня народження відомого земляка, і який можна переглянути на ютубі: https://www.youtube.com/watch?v=ENmjYXKUw-U

Внесла мистецьку нотку і художниця Ольга Краснопольська, яка презентувала ескізи, котрі готувала до обкладинки книги «Таємниці Байгорода Юрія Яновського».

Захід відбувався в атмосфері душевної зустрічі старих друзів і був доповнений виставкою літературних творів Юрія Яновського та інших письменників про нього самого. Також було анонсовано, що працівники відділу краєзнавства готують бібліографічний покажчик, який представить книги, статті в періодичних виданнях, інтернет-ресурси про Ю.І. Яновського.

На завершення заходу запрошені пов’язали кольорові стрічки на Опішнянського баранця.

Відеозапис зустрічі «Згадуючи Яновського» можна переглянути на бібліотечному каналі YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=qaqPY5u6o2k&t=15s

Залишити відповідь