В обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського відбулася презентація книги «Непереможені. Рік 2022. Імена та події, забувати про які ніхто не має права». Видання, присвячене українським захисникам, які загинули у перший рік повномасштабного вторгнення, стало ще одним кроком у збереженні національної пам’яті про війну, яку переживає наша країна.
Книга створена командою авторів: Сергієм Полуляхом, Юлією Степаненко, Іриною Філюкової та Поліною Грім у видавництві «Імекс-ЛТД» під керівництвом директорки Тамари Саміляк. Робота над книгою тривала багато місяців. Автори зустрічалися з рідними, побратимами та друзями загиблих, збирали особисті спогади, листи, фото, деталі з дитинства, навчання, роботи, служби. Усі ці фрагменти стали основою для 214 новел про воїнів, які віддали життя за Україну у 2022 році.
Особливістю книги є форма подання матеріалу: кожна новела починається з цитати — щемливої, щирої, правдивої. «В нашій родині хтось має залишитися живий…», «Незвичайні звичайні українці», «Ми тут, щоб ви жили там», «Люблю, спасибі за життя» — ці рядки, сказані близькими або самими захисниками, відкривають глибину кожної долі. Крім розповідей та спогадів, у книзі вміщені фотографії військових з цивільного життя та з фронту.
Під час презентації директорка видавництва Тамара Саміляк розповіла про процес збору матеріалів, роботу з сім’ями, складність редагування і водночас глибоку відповідальність, яку відчували всі, хто долучився до проєкту. Для упорядниці Поліни Грім ця книга стала особистим болем: під час роботи над виданням вона втратила батька. Молодший сержант Андрій Грім, якому було 54 роки, загинув у листопаді 2024 року на Харківщині.
Епіграфом до книги стали слова Олександра Бузька з позивним «Маестро», який загинув у квітні 2022 року:
«Риєм…
Землю ми долонями…
Знаєм
Завтра може не прийти…
Маєм…
Ангела на плечі…
Правду…
Ми несемо на мечі!!!».
Під час презентації виступили матері загиблих воїнів – Людмила Шибіста, мати Дмитра Кондратенка, та Любов Бойченко, мати Дениса Бойченка. Їхні розповіді стали емоційною кульмінацією заходу. Через біль, сльози й пам’ять вони поділилися історіями синів, які мріяли, боролися, жили — і загинули за майбутнє України.
Хвилиною мовчання учасники зустрічі вшанували всіх героїв, які віддали своє життя за Україну.
Ця книга, на жаль, не остання. Далі автори працюватимуть над створенням таких видань за кожен рік російсько-української війни, які стануть основою для Книги пам’яті України.
Колєчкіна Тетяна
