Слова цьогорічного Радіодиктанту національної єдності доторкалися до душі, бігли мурахами по спині, підкочувалися непроханою сльозою в очі. Прості, спокійні і водночас щемливі, теплі і переповнені любові…

У День української писемності та мови конференц-зал бібліотеки Чижевського був переповнений. Довелося доставляти столи зі стільцями, щоб вмістити усіх, хто бажав доєднатися до Слова и Духу. Бо сенс не у знанні орфографії та пунктуації (хоча для освіченої людини грамотне усне та письмове мовлення є нормою), а у нашій Єдності. Саме завдяки їй ми, українці, переживали страшні часи і виходили переможцями. На пам’ять приходить ґринджолівське «Разом нас багато, нас не подолати!» часів Помаранчевої революції. Тоді ми виборювали свою Незалежність, право вільно дихати у вільній країні, право робити СВІЙ вибір і разом перемогли. Сьогодні ми знову протягаємо струни від серця до серця, від душі до душі, щоб жила наша Україна.

Дякуємо школярам і студентам, військовим і педагогам, письменникам і держслужбовцям, науковцям і краєзнавцям – усім, хто разом з нами закарбовував на сторінці свого життя чуйні слова про дороги і підірвані мости і ріки, що їх обіймають, про Чернігів і Львів, про стару лозу і жнивні поля і про «безсонне вікно з жовтим світлом і рідним теплом»…