Ви зараз переглядаєте Краєзнавчі студії: Промінь світла у…

Краєзнавчі студії: Промінь світла у…

Вони ніби-то є, але їх немає, бо вони сліпі. Сліпі вікна. Саме їм, а ще вікнам другого світла, підвальним віконцям, слуховим та підвальним вікнам присвятив свою четверту книгу великого краєзнавчого проєкту «Архітектурне обличчя міста» кропивницький краєзнавець Володимир Поліщук.

Дослідження «Промінь світла у сінях» він презентував під час краєзнавчих студій в бібліотеці Чижевського.

Сліпих вікон на будівлях Кропивницького достатньо. Якщо подивитись уважно, як це зробив Володимир Поліщук, то їх можна побачити, наприклад, в найстарішому будинку міста, що розташований на розі Преображенської та Тарковського, на синагозі, на фасаді колишнього кавалерійського училища у Театральному провулку, у житловому будинку по Винниченка, де до 1917 року був млин Барського. Були вони на будівлі, що знаходиться на розі Великої Перспективної та Тараса Карпи – минулого року цей боковий фасад оздобили муралом.

За словами дослідника, десятки будинків Кропивницького мають вікна-привиди. Вони є декоративним архітектурним елементом, який використовували для збереження гармонійності фасаду та його прикраси протягом багатьох століть. Було й «кілька практичних причин, чому архітектор міг відмовитися створювати справжнє вікно: щоб не впускати до кімнати забагато світла, щоб уникнути надмірного витоку тепла, щоб не втрачати площу стіни або щоб приховати певні елементи, скажімо, димохід, чи інші приміщення всередині будинку, які не потребували, або не могли мати вікон». Втім в своїй книзі краєзнавець вказує й на ті вікна, які з певних причин свого часу «засліпили».

Є вікна другого світла. Теж досить дивно звучить для людини далекої від архітектури і дизайну. Як пояснює дослідник, «друге світло об’єднує кілька кімнат на різних рівнях в одне високе приміщення, за рахунок чого збільшується освітленість і значно розширюється внутрішній простір споруди. Вони є в актовій залі Центральноукраїнського держуніверситету, синагозі, будинках обласної та міської рад, тобто у великих приміщеннях.

А ще на фасадах будівель є віконні отвори для освітлення сіней, коридорів та сходових майданчиків. Вони мають свою форму і назву, наприклад, опейон чи «бичаче око». Останні можна побачити на неатрибутованому будинку на розі Театральної та Панченка. Трапецієподібне вікно знаходиться над парадним входом будинку №11 по Театральній. Над входом до лікувального корпусу лікарні св. Анни облаштовані п’ять віконець освітлюють внутрішні сходи сіней. А в злощасному будинку, в якому до 1917 року був кінотеатр «Казка», за радянської влади кінотеатр ім. Дзержинського, а в наші часи пожежа над вхідними дверима чудове віконце акцентоване декоративним віяловим замком і оздоблене маскароном у вигляді голови Лорелеї.

Дізнатися, в якому будинку над входом є потрійне віконце у вигляді листка конюшини, які віконця закривали металевими дверцятами, що таке вікна «абажур», можна, відкривши книгу Володимира Поліщука «Промінь світла у сінях» на веб-сайті книгозбірні у розділі «Цифрова бібліотека» https://library.kr.ua/wp-content/elib/polishuk/prominsvitla.pdf. Радимо!
Презентацію дослідження дивіться на бібліотечному YouTube-каналі https://www.youtube.com/watch?v=ddL7uPDmhyc .

Залишити відповідь