Є книги, які читаєш, а є ті, з якими хочеться говорити. Саме такою стала нова поетична збірка Людмили Ніколаєвської «Не втрачаю любові», презентація якої відбулася у відділі краєзнавства Обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського.
Цьогоріч авторка відзначила 85-річний ювілей і представила читачам свою сьому книгу. Подія стала теплою розмовою про поезію, життя, пам’ять, рідний край і те, що особливо важливо берегти у складні часи.
Людмила Ніколаєвська добре відома на Кіровоградщині як поетеса, журналістка та телепубліцистка. Багато років її голос звучав в ефірі Кіровоградської державної телерадіокомпанії. Особливе місце в її професійній біографії посідає авторська програма «Камертон душі», де люди відкривали свої історії, говорили про найдорожче – любов, родину, мрії, втрати й надії.
Уміння слухати людину, бачити за звичайною історією щось важливе й справжнє відчувається і в її поезії. До літературної творчості Людмила Ніколаєвська прийшла багато років тому. Вона є активною учасницею обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного, членом Спілки журналістів України.
У сьомій книзі – «Не втрачаю любові» – авторка змальовує Україну та її мужній народ, красу рідної природи, пам’ять, духовність, людяність, любов до життя. Особисте у віршах легко знаходить відгук у кожного, хто переживає за свою країну, береже дорогих людей і вірить, що навіть у непрості часи є місце для світла.
Назва збірки звучить особливо промовисто: не втрачати любові до людей, рідної землі, життя, краси та слова. Саме ця думка стала одним із наскрізних мотивів заходу.
Привітати Людмилу Ніколаєвську з ювілеєм і виходом нової книги прийшли її друзі та колеги по літературному об’єднанню «Степ» – Надія Гармазій, Ольга Полєвіна, Ніна Даниленко, Тетяна Микитась, Наталя Шмітке, Тетяна Березняк, Анатолій Саржевський, Володимир Левицький.
Приємним подарунком для авторки та всіх гостей стала музична онлайн-зустріч. Друзі Людмили Ніколаєвської – Валентина Кондратенко-Процун та Олександр Лазарєв – виконали пісні, написані на її слова. Такі моменти особливо цінні: коли слова, написані багато років тому, знаходять нове життя в музиці й повертаються до автора вже як дарунок від друзів.
Наприкінці заходу кожен присутній отримав збірку «Не втрачаю любові» у подарунок. А разом із книжкою гості понесли з собою головне відчуття цього вечора: любов справді можна передавати через слово, музику, дружбу і пам’ять. І, мабуть, саме тому її не варто втрачати.
Тетяна Колєчкіна,
відділ краєзнавства
