Нансен – мандрівник та благодійник

Нансен – мандрівник та благодійник

Хто такий Фритьоф Нансен та що він зробив для України на початку 1920-х років ХХ століття. Про це на засіданні слухачів вищої народної школи розповіла Олена Класова, краєзнавець, головний зберігач фондів музею музичної культури імені Кароля Шимановського.

Фрітьйоф Нансен (10 жовтня 1861 – 13 травня 1930) – норвезький мандрівник, океанограф, біолог, метеоролог та громадський діяч. В 2000 році співвітчизники проголосили його «норвежцем тисячоліття», національним героєм Норвегії. На карті Арктики й Антарктики ім’я Нансена зустрічається 25 разів. Лауреат Нобелівської премії миру 1922 року – «за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним». Цю інформацію ми можемо знайти у Вікіпедії.

Світову славу Нансену принесли експедиції 1888 року у Гренландію та Арктику у 1893-1896 роках на судні «Фрам». У 1921-1922 роках Фрітьйоф Нансен через Червоний Хрест організував допомогу голодуючим Поволжжя та України.

На території України під час голоду 1921-1923 років діяли чотири міжнародні благодійні організації: «Джойнт», «АРА», «Місія Нансена» та Чехословацький Червоний Хрест. У Державному архіві Кіровоградської області збереглася справа «Місія Нансена», в якій серед численних документів про господарську діяльність фонду Нансена є і цінні документи про голод на Єлисаветградщині.

«Місії Нансена» також були відкриті в Одесі, Харкові, Єлисаветграді, Олександрії, Новомиргороді, Знам’янці, Бобринці.

Гуманітарною допомогою «Місії Нансена» в Єлисаветграді було охоплено 10 тисяч чоловік. Діяльність була всебічною: від постачання продуктів харчування та ліків, відкриття пересувних їдалень, підвезення товарів на місця до заготівлі дров, налагодження паровідводів у дитячих садках, шпиталях, встановлення опалювальних котлів та оплати робіт.

У нашому місті працювало п’ять їдалень «АРА», нею ж обслуговувався дитячий будинок № 16, їдальню № 1 було відкрито на заводі Ельворті, їдальню № 3 – у Пушкінському училищі. Місія Нансена обслуговувала єлисаветградські лікарні і шпиталі. Відвідували пересувні їдальні діти, студенти та інваліди. Так, у раціоні для дітей дитячого будинку були гречка, квасоля, коров’яче масло.

На початку 1922 року були відкриті їдальні на 100 дітей у Новомиргороді та Бобринці.

Коли Нансена запитали, чому він присвятив свою діяльність фонду, заради чого допомагає голодуючим, він відповів, що не може уявити собі, як його дочка Лів, могла б голодувати: «Я бажаю всім дітям щастя, як я бажав би його для Лів».

Життя Нансена було довгим і насиченим, як одна Велика Пригода, в яку важко повірити…

Залишити відповідь