Нещодавно у відділі краєзнавства нашої бібліотеки у рамках історико-краєзнавчого проєкту «Мікротопоніми Єлисаветграда – Єлисавета – Зінов’євська – Кірова – Кіровограда – Кропивницького» відбулася публічна лекція історика і краєзнавця, очільника Центру регіональних та мікроісторичних студій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, доцента Олександра Чорного.
Це була четверта зустріч історика з аудиторією, небайдужою до історії нашого міста. Цього разу говорили про мікрорайони міста, що мають назви Нова Одеса, Некрасівка, Авіамістечко, Пʼять-Пʼять, Гірниче та Гай Десантників. До слова, нагадаємо, що на попередніх зустрічах були представлені міські райони Фортечні Вали, Бикове, Грецьке, Пермське, Поділ, площа Ринок, Ковалівка, Балка, Масляниківка, Никанорівка, Арнаутове, Балашівка, Лелеківка, Завадівка, Салгани, Кущівка, Миколаївка, Олексіївка та Катранівка.
Зі слів лектора, готуючись до розмови, він вивчав маловідомі та невідомі документи з історії нашого міста кінця ХІХ – другої половини ХХ століття, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області, краєзнавчі розвідки, які публікувалися на сторінках міських і обласних паперових та електронних видань. Також дослідник користувався планами міста 1888, 1904, 1909, 1913, 1915, 1952, 1964, 1980 та 1996 років.
Під час зустрічі присутні дізналися, що район міста, у якому нині розташовані колишні виробничі корпуси заводу Бургарда, сучасні дитяча обласна лікарня та Кіровоградська регіональна торгово-промислова палата, у середині ХІХ століття іменувався Скотопригінною площею, а на рубежі ХІХ – ХХ століть отримав народну назву «Нова Одеса». Етимологію назви історик пояснив так. На рубежі означених століть у тій частині міста його окраїною була сучасна вулиця Одеська, яка лише почала забудовуватися. Тоді це була навіть не вулиця, а невеликий провулок, що іменувався Ново-Одеським. Колишня Скотопригінна площа, яка прилягала до нього, після побудови на ній Єврейської лікарні Товариства допомоги збіднілим євреям перетворилася на забудований квартал, що розташувався на південний схід від провулку й отримав у народі назву Нова Одеса.
Стосовно Некрасівки спікер повідомив, що цей район був виділений під забудову житлових кварталів на початку 1920-х років, а умовною межею між Миколаївкою і Некрасівкою слугувала Мотузяна балка, вздовж якої розміщувалися Караїмське, Католицьке, Лютеранське, Магометянське, Єдиновірне, Ковалівське військове та два єврейські кладовища. За словами дослідника, назва району походить від назви вулиці Некрасова (нині Михайла Завадського), яка, ймовірно, була закладена однією з перших у мікрорайоні. Лектор також додав, що частина Некрасівки деякими містянами ще іменується Шустівкою, а Некрасівку і Шустівку розділяє вулиця Канатівська (раніше Толстого). Етимологія цієї назви ще чекає свого дослідника.
Мікрорайон Авіамістечко розташований у північній частині міста, межує з Миколаївкою та Новомиколаївкою. Умовною межею між мікрорайонами слугує вулиця Героїв-земляків (колишня вулиця Короленка). Назва району повʼязана з тим, що у його межах свого часу були зосереджені Авіаремонтний завод та Кіровоградське військове училище льотчиків дальньої авіації (сучасна Українська державна льотна академія), а сам мікрорайон формувався як частина їхньої інфраструктури. До того ж історик додав, що у період розбудови району його вулиці отримали назви на честь радянських авіаторів С. Леваневського та Г. Добровольського. Нині ці вулиці перейменовані на честь українських авіаторів і наших земляків – піонера вітчизняного повітроплавання Левка Мацієвича та Героя України Степана Чобану.
Район Пʼять-Пʼять (5/5), що розташований на початку вулиці Великої Перспективної та у кількох прилеглих до неї кварталах, забудований у 1950-х – на початку 1970-х років. Історик наголосив, що у той час у місті відбувалася масштабна реконструкція, перебудова та розбудова головної вулиці міста. Щодо генези назви мікрорайону, то вона походить від номера одного з будинків, який на етапі розбудови району вище вулиці Бериславської (згодом Єгорова, а нині Ігоря Замоцького) мав порядковий номер 5/5. Поряд із будинком була облаштована автобусна зупинка, яку в народі означили «Пʼять-Пʼять», що з часом закріпилося за забудованим масивом. Згодом вулиця Велика Перспективна була продовжена до сучасної Соборної площі, нумерація будинків змінилася, а назва мікрорайону лишилася.
Мікрорайон Гірниче, або Селище Гірниче, розташований у південній частині міста. На заході межує з Масляниківкою, на північному сході – з Кущівкою, а на сході – із селищем Сонячним. Межею між Масляниківкою і Гірничим слугує вулиця Бобринецький шлях, а між Гірничим і Сонячним – Камʼяна балка. Район сформувався у 1960-х роках. Поштовхом до його формування стала промислова розробка Мічурінського родовища урану, відкритого фахівцями Східно-Української геологічної партії у південній частині міста. Назва мікрорайону вказує на те, що він є осередком проживання гірників – працівників Інгульської шахти.
1974 року у Кіровограді (нині – Кропивницький) поряд зі стадіоном АРЗ було встановлено меморіальний знак на честь 30-ї річниці відновлення контролю Червоної армії над нашим містом у роки Другої світової війни. Через три роки поряд із ним було облаштовано лісопаркову зону, яка отримала назву Гай Десантників. Це стало своєрідним вшануванням 13-ї, 9-ї та 6-ї повітрянодесантних дивізій, які в грудні 1943 – січні 1944 року брали участь у боях за наше місто.
Наприкінці зустрічі історик анонсував, що наступного разу усі охочі дізнаються про мікрорайони, які утворилися в місті у другій половині ХХ століття. Чекатимемо…
