У відділі мистецтв бібліотеки Чижевського минулого тижня гучно і сердечно відкрилася виставка картин майстрині печворку Людмили Кривенко «Краса врятує світ». Про полотна пані Людмили говорити можна безкінечно, бо кожне з них дивує, захоплює та закохує в себе з першого погляду. Разом зі своїми чудовими картинами майстриня представила ще одну невеличку виставку – виставку наперстків. Якщо подумаєте, що вони не варті уваги, сильно помилитеся, бо вони неймовірні!
Свою колекцію захисників пальців Людмила Кривенко почала збирати одинадцять років тому. Привозила наперстки в якості сувенірів з країн і міст, де була сама і де відкривалися виставки її картин. А потім про хобі дізнались шанувальники її таланту…
Якщо сучасних дітей спитати, що таке наперсток, вони навряд чи зможуть відповісти. Батьки ще пам’ятають, а діти вже не знають. Здавалося б, лише вчора наперсток був предметом першої необхідності в будь-якої господині, а сьогодні утилітарна річ перетворюється в предмет історії, щось вінтажне.
Коли придумали наперсток невідомо. Просторами Інтернету гуляє красива легенда про працелюбного кравця, який з ранку і до пізнього вечора корпів над своєю роботою та без кінця проколював пальці голкою. Одного вечора в повний місяць він відвернувся від шиття і глянув на свій сад. Несподівано серед улюблених квітів, що нагадували маленькі червоні дзвіночки, він побачив дивовижну сценку: кілька гномів зривали дзвіночки та безшумно зникали між грядками. Вранці кравець виявив, що квіти стоять недоторканими. Наступної ночі все повторилося, але цього разу кравець вирушив за гномами. В підземному царстві він побачив малесеньких ельфів, які шили для гномів сорочки та штанці. На середній палець у всіх були одягнені червоні дзвіночки-квіточки з кравця. Повернувся кравець додому. Наступного ранку він взявся за роботу та помітив на підвіконні срібний наперсток, який ідеально підійшов до його середнього пальця. Це була вдячність гномів за квіти та мовчання. З наперстком робота в нього пішла жвавіше, а поранені пальці незабаром зовсім зажили.
Дослідники кажуть, що наперстками вправно користувалися уже в середні віки і були вони з різного металу в залежності від статусу кравчині. Клаптиковим шиттям жінки теж займались ще з середньовіччя, тож історії печворка та наперстку йшли разом. Та зараз клаптикове шиття стало більше творчістю, ніж ремеслом, а наперсток – предметом колекціонування, ніж практичною річчю. Пані Людмила збирає їх як символи жіночої праці.
На виставках вона зазвичай представляє лишу одну четверту частину своєї колекції. Кожного разу вона міняє її «склад», але один з експонатів завжди присутній. Це звичайний металевий наперсток, знайдений на березі Кременчуцького водосховища. На початку 60-х минулого століття при створенні «рукотворного моря» були затоплені 212 поселень. В одному з них жила жіночка, якій і належав наперсток. Цей маленький шматочок металу є крихітною ланкою нашої з вами історії…
Подивитися на нього та познайомитися з іншими експонатами двох чудових виставок Людмили Кривенко можна у відділі мистецтв бібліотеки Чижевського до кінця серпня.
