18 травня 2022 року у відділі мистецтв ОУНБ імені Дмитра Чижевського в рамках просвітницького проєкту «Україна у роки Другої світової війни: маловідомі сторінки», відбулася заключна лекція кандидата історичних наук, доцента ЦДПУ імені Володимира Винниченка Олександра Чорного. Цього разу темою розповіді стала «Ціна війни: перемога і переможці».
Про ціну перемоги у німецько-радянській війні, про втрати людських ресурсів в СРСР і в Україні та про внесок українського народу в перемогу йшлося на лекції Олександра Чорного.
Вперше цифру людських втрат СРСР у війні озвучив міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у 1946 році. Вона складала 7 мільйонів.
У цьому ж році Сталін назвав іншу цифру, яка сягала вже 15 мільйонів.
Змінювалася влада в країні, а разом з нею і кількість загиблих на війні. При Хрущові – 20, при Брежнєві – 25, при Горбачові 27 мільйонів.
Сучасні історики та аналітики зупинилися на цифрі в 35 мільйонів.
Для України ж німецько-радянська війна стала найбільш жахливою катастрофою і справжньою трагедією. На відміну від російської федерації, у якої під час війни було окуповано лише 3% території, вся Україна була зайнята загарбниками. Саме на її території відбувалися одні з найзапекліших боїв усієї війни, Україна зазнала глибоких людських втрат (близько 9 мільйонів) і збитків, нанесених містам і селам, промисловості, сільському господарству.
Науковець озвучив приголомшливі цифри. На німецько-радянській війні загинуло від 3 до 4 мільйонів українських військових, 5 мільйонів цивільних, серед яких – 1,5 мільйона євреїв. Майже 1 мільйон українців був знищений у нацистських концтаборах. На примусові роботи до Третього Рейху вивезли 2 мільйони наших співвітчизників. Жертвами радянських репресій після вигнання нацистів стали 500 тисяч мешканців Західної України, 230 тисяч татар, болгар, вірмен та греків були депортовані з території України.
Не менш цікавою була інформація про так званих «чорносвитників» або «чорну піхоту». Великі людські втрати під час війни були пов’язані саме з цим явищем.
Під час вигнання нацистів з України відновилися масові мобілізації її мешканців до радянських військ. Українців нерідко кидали в бій наспіх, латаючи дірки в радянських регулярних військах. Новобранцям не видавали навіть військову форму. Не обмундированих, часто неозброєних бійців, називали «чорною піхотою», бо це ж були солдати одного дня. Перший бій для яких часто ставав останнім. Це був по-справжньому цинічний крок керівництва СРСР.
Другою частиною лекції стала розповідь про перемогу та переможців.
Дуже символічно, що українці перебували в епіцентрі знакових подій, пов’язаних із завершенням війни у Європі. Червоний прапор СРСР над Рейхстагом встановлював не тільки Єгоров та Кантарія, а й українець Олексій Берест, якому на відміну від росіянина та грузина звання Героя Радянського Союзу не дали.
Багато українських військових, які пройшли війну, мають найвищі державні нагороди СРСР.
З-поміж 7 мільйонів українців, які воювали в армії СРСР, понад 2,5 мільйона були нагороджені радянськими та західними орденами і медалями, понад 2 тисячі стали Героями Радянського Союзу, з них 32 — двічі, а найкращий ас союзної авіації Іван Кожедуб, який збив 62 літаки противника – тричі Герой Радянського Союзу.
Яка ж доля спіткала переможців у Радянському Союзі? Науковець озвучив один красномовний і жахливий факт. Після війни в містах з’явилося багато інвалідів-жебраків: сліпих, без рук і без ніг, які просили милостиню на вокзалах і базарах. Це були колишні вояки, що проливали кров за батьківщину. І країна віддячила героям – зібрала їх усіх і відправила доживати вік та помирати в нелюдських умовах на остріві Валаам.
Заключною частиною лекції стала розповідь про день Перемоги у війні над нацизмом, про те, як його відзначали в Україні і як святкують його сьогодні у росії. Чисельні фотоматеріали, які показав Олександр Чорний, свідчать про те, що російська федерація перетворила день Перемоги у побєдобєсіє та клоунаду за участю ряжених ветеранів.
Головними причинами, чому сучасна російська пропаганда применшує або нівелює внесок українців у перемогу над нацизмом, є бажання привласнити собі заслугу перемоги у війні та стимулювати негативне ставлення росіян до України і українців.
Усім, хто не зміг завітати на лекцію, ми пропонуємо прослухати її на сторінці Facebook: https://www.facebook.com/ounb.kirovohrad/videos/758176168677117
P.S. Наступний цикл лекцій Олександра Чорного, присвячений історії нашого міста розпочнеться на початку червня. Слідкуйте за анонсами на сайті бібліотеки https://library.kr.ua/
