У липні відзначатимемо 146-у річницю народження Володимира Кириловича Винниченка – прозаїка, драматурга, художника, Голову Генерального секретаріату та генерального секретаря внутрішніх справ Української Центральної Ради, автора усіх декларацій, універсалів та законодавчих актів уряду, першого голову Директорії Української народної республіки, активного шукача й творця моделі щасливого майбутнього для людства, конкордиста й мрійника.
Як не парадоксально, але некоректності з визначенням місця й дати народження Володимира Винниченка навіть у науковому просторі, не кажучи вже про мережі, й досі зустрічаються. Хоча ще 1988 року в газеті «Кіровоградська правда», а 1990 – журналі «Київ», письменник і краєзнавець, доцент Кіровоградського педінституту Микола Кузьмович Смоленчук, посилаючись на записи в метричній книзі реєстрації актів про народження, шлюб та смерть, оприявив дату – 28 липня і місце – Єлисаветград.
У переддень річниці вбачаємо свою місію в акцентуванні на фактах, суттєвих аспектах біографії й здобутках у мистецтві та громадському бутті. При цьому зазначимо, що місце Володимира Винниченка в історії України й української культури важко переоцінити. Надто, в літературі, яка була для нього й цариною дослідження психіки людини на межі ХІХ – ХХ століть, і лабораторією для експериментів із християнськими моральними та етичними максимами, що піддавалися сумніву після славнозвісних сентенцій Ніцшевого Заратустри, і трибуною ідей, і площиною розв’язання непростих внутрішніх конфліктів.
Народився, навчався й формувався в нашому місті, а досягнув слави у всеукраїнському та світовому вимірах. Кращі театри світу мали за честь ставити його п’єси, а глядачі та читачі мліли від задоволення й збурення усталених установок та істин.
Екстраординарний, екстравагантний, харизматичний і… – неоднозначний у сприйманні як особистість та державний діяч. Обожнюваний і критикований, улюблений і заперечуваний… – унікальний і непересічний Володимир Кирилович Винниченко.
Про це та значно більше – на виставці, яка розгорнута у відділі рідкісних і цінних видань Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського, де можна ще й ще раз згадати, побачити масштаби реалізованого митцем і дослідниками його життя й творчості, доторкнутися (метафорично!) до унікальних прижиттєвих та діаспорних видань.
Головне при цьому пам’ятати, що власну думку можна скласти лише читаючи та вивчаючи.
