Ви зараз переглядаєте Лялька з фольги, дзеркальце й дерево сили, або Як у Чижевського допомагали віднайти внутрішні сили

Лялька з фольги, дзеркальце й дерево сили, або Як у Чижевського допомагали віднайти внутрішні сили

Ресурси та можливості для руху вперед обговорювали у Community House Бібліотеки Дмитра Чижевського на черговому засіданні мовно-інтеграційного клубу «РІКА».

Мета таких зустрічей – допомогти учасникам усвідомити власний розвиток, зміцнити впевненість у собі та надихнути на активну участь у житті громади. А ще – навчитися підтримувати одне одного, адже саме в цьому народжується справжня сила.

Захід розпочався з рефлексійного ритуалу. Учасники називали стан, із яким прийшли: втома, тривога, надія чи цікавість. Говорили про сильні сторони, особисті ресурси та джерела відновлення, про самооцінку й її вплив на повсякдення, а також про власні кордони й досвід, що допомагає долати труднощі та знаходити внутрішню опору.

Нині, у час постійної напруги, найлегше забути про власні потреби. А втім, саме ранкові чи вечірні ритуали, кілька хвилин тиші та улюблене хобі тримають на плаву. Учасники ділилися власними способами відновлення: заспокійлива музика, прогулянка, час на природі, розмова з близькими, щоденникові записи, ароматерапія та навіть гра з тваринами.

Окрему частину присвятили безпеці у трьох вимірах: фізичному, психологічному та цифровому. Модератори наголосили, що всі три рівні тісно переплетені й відсутність хоча б одного з них порушує відчуття безпеки загалом.

Практичною складовою стали вправи «Лялька з моїм ім’ям» та «Символ мого ресурсу». Присутні створювали ляльок із фольги та прикрашали дзеркальця власними малюнками. Згодом малювали «Дерево сили»: у корінні записували те, що живить внутрішньо, на стовбурі – власні якості, а на гілках – людей і сфери, які підтримують у складні моменти.

Завершився захід ритуалом «З цим я йду». Кожен учасник озвучив те, що забирає з собою: нову думку, відчуття чи рішучість зробити наступний крок.

Кожна людина – творець власного майбутнього, і іноді для цього потрібен лише простір, де про свої відчуття можна сказати вголос.

Лариса Семенова,
відділ соціокультурної діяльності

Залишити відповідь