Небагато знайдеться кропивничан, які б не знали імен Якова Паученка чи Олександра Лишневського, чиї архітектурні шедеври є візитівкою нашого міста. Та, на жаль, небагато й тих, хто знає імена архітекторів, що створили обличчя сучасного Кропивницького.
Про одного з них – Андрія Сидоренка – написав книгу «Слідча справа № 2435» відомий кропивницький краєзнавець Володимир Поліщук.
Під час кропіткої роботи над документами і матеріалами Держархіву області та Обласного краєзнавчого музею, підшивок «Кіровоградської правди» та «Молодого комунара», що знаходяться в фондах бібліотеки Чижевського автор дослідив, що Андрій Сидоренко виконав до 50 проєктів будівель, які сьогодні є окрасою нашого міста.
Але не тільки. Саме архітектор Андрій Сидоренко займався плануванням та забудовою мікрорайону по Великовисківському шосе. Як з’ясував краєзнавець, «на початку 1960-х років у Радянському Союзі було прийнято програму розгорнутого будівництва житла. Новий житловий масив у Москві назвали Черемушки. Відтоді чи не у кожному місті почали з’являтися свої Черемушки».
За проєктом архітектора Сидоренка розбили парк Космонавтів, який зараз є пам’яткою природи місцевого значення. Колишній кінотеатр «Мир» – нині громадський простір «Атмосфера МИР 2.0.» – результат його архітектурної думки.
До будівництва архітектурного ансамблю на площі – магазину «Дитячий світ» (пізніше – «Будинку взуття»), готелю «Україна», а також реконструкції двоповерхового будинку Нусіма Сейдера на розі Дворцової та Великої Перспективної теж мав відношення Сидоренко. За його проєктом у 1968 році возвели триповерхову будівлю школи № 5 – гімназії імені Шевченка, надбудову будинку Екельна, що на розі вулиць Великої Перспективної та Карпи, та школу № 6.
Андрія Сидоренка називали майстром архітектурного графічного пейзажу. Завдяки його малюнкам у пресі містяни дізнавалися, як виглядатиме місто через кілька років.
Якою буде будівля обласного держархіву, семиповерхового корпусу тодішнього педінституту, автовокзалу, обласної лікарні, навчально-лабораторного корпусу філіалу Харківського політеху, тобто сьогоднішнього ЦНТУ, медучилища, Будинку побуту і нашої бібліотеки!
Якби усі задуми архітектора були реалізовані, Кропивницький виглядав би інакше. Але це інша історія, про яку ми розповідали в матеріалі «Краєзнавчі студії: планували одне…» (https://library.kr.ua/news/planodnezv/).
Чому свою книгу Володимир Поліщук назвав «Слідча справа № 2435» і причому тут портрети Гітлера та Шевченка, можна дізнатися:
– з відео презентації на бібліотечному YouTube-каналі https://www.youtube.com/watch?v=Pz08qxXq_YI
– прочитати книгу на веб-сайті книгозбірні https://library.kr.ua/elib/polishuk/ .
Лариса Семенова,
відділ соціокультурної діяльності
