300 років тому народився, як писав Леонід Ушкалов, один з найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу – Григорій Сковорода. Його включають у компанію відоміших мислителів давнини на кшталт Сократа, Епікура, Конфуція чи Омара Хайямя, а також володарів дум нової ери як то Коперник, Дені Дідро, Людвіг Фейєрбах або Ляйбніц. Про нього написано більше шести тисяч великих та малих наукових праць, а кількість статей навряд чи хто порахує.

З нагоди такої важливої дати в бібліотеці Чижевського відбулася публічна лекція «Григорій Сковорода сучасними очима» студента Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка Максима Брички. Він розповів захоплюючу історію життя надзвичайної людини – Григорія Савича Сковороди.

Сковорода народився в час початку кінця Богданової держави і козацької вольності. Ось що розповідав про нього далекий родич Ларивон Сковорода: «Якось ні до чого не придатний був: ні в хаті, ані в полі. Як ще зовсім малим був, сидить було за хатою, між дітьми; діти хоч пісочком граються, а цей ні, тільки дивиться. Було кажуть, і очі йому діти піском позасипають, а він тільки рукавом обітреться і навіть матері жалітись не побіжить… Чудний був такий».

Після чотирирічного навчання у дяківській школі батько згодився віддати 12-річного Сковороду в Київське училище. Чому – пояснив Ларивон Сковорода: «І в свято, і в будень одно тільки знає, що в книжку дивиться. Одного разу він так отих книжок зачитався, що й не побачив, як у нього вівцю викрали. Не витримав старий Сава, добре провчив хлопця за таку штуку. А на ранок утекло хлоп’я хтозна-куди. Пошукали його скрізь, аж через місяць почули, що Грицько на далекому селі чужі вівці пасе. Попас ото до Покрови, трохи грошенят заробив, а тоді вернувся додому, просить батька пустити його в Київ вчитися. Подумав, подумав Савка та й вирішив: воно однаково ледащо, хазяїна з нього не буде, а як до Києва послати, то хоч на дяка вивчиться. Так-таки то Грицькові і сталося – пустили його до Києва вчитися». На нього чекала Києво-Могилянська академія.

Сковорода навчався в академії в часи її розквіту. Він вивчає польську, книжну українську, церковнослов’янську та латинську, якою згодом повинні були повсякчасно спілкуватись.

Розклад навчання Сковороди був приблизно таким: по понеділках, середах, п’ятницях – із сьомої до десятої години ранку та з першої до п’ятої години після обіду; по вівторках, четвергах і суботах – післяобідні час навчання скорочувався на дві години.

Крім вище наведених мов Сковорода вивчає також грецьку, німецьку та єврейську.

19-річним Сковорода пройшов конкурсний відбір у Глухові і потрапив у придворну капелу російської імператриці Єлизавети. Наступні три роки він живе у Санкт-Петербурзі та Москві.

Через рік після повернення до академії, де він вчиться філософії, Григорій Сковорода в якості перекладача відправляється з торговою місією закуповувати вино у Європі. Протягом наступних п’яти років він відвідав Австрію, Польщу, Словаччину, Угорщину, а за деякими даними, побував також у Чехії, Німеччині та Італії.

За запрошенням владики Никодима Сребницького у 1750 році Сковорода розпочинає викладати в Переяславському колегіумі поетику. Він швидко підготував курс і розпочав заняття та трапилося непередбачене. Вийшло так, що миші погризли готовий курс поетики і Сковорода, не маючи часу написати новий, почав викладати поетику без підручника, за допомогою практичних вправ. Керівництву закладу це не сподобалось, на вимоги «викладати так, як заведено», Сковорода не реагував, а далі йшов проти системи. Тож через кілька місяців його виганяють.

Другою спробою на ниві педагогіки для Сковороди стала робота приватним викладачем сина поміщика Стефана Томари. У селі Каврай, що за 36 верст від Переяслава, він затримається на шість років. Хлоп’яка був страшенно пещений матусин мазунчик, та Сковорода знав, як упоратися з проблемними дітьми. «Сковорода почав більше обробляти серце свого юного вихованця і, роздивившись його природні нахили, тільки допомагав природі зростати, спрямовуючи її легко, ніжно, невідчутно, а не обтяжуючи дочасно його розум науками, – і вихованець прив’язався до нього внутрішньою любов’ю», – писав Михайло Ковалинський. Проте інноваційні підходи Сковороди, порушення ним сталої субординації ледь не вартували йому доброго місця роботи.

У 37-річному віці Сковорода на запрошення білгородського та обоянського архиєрея Йоасафа Миткевича став викладачем у Харківському колегіумі. Викладає він по-своєму і оцінює студентів за 20-бальною системою, яка складалася з наступних оцінок: чиста тобі безтолковщина; справжня нездара в школі; нездара (негодниця); дуже тупий; тупий; дуже нетямкий; тупуватий; нетямкий, здається; не годиться для школи; не не годиться; не нетямкий; не дуже тямкий; здається, тямкий; годиться, тямкий; доволі тямкий; тямкий; неабияк тямкий; дуже тямкий; гострий; напрочуд гострий.

Сковороді кілька разів пропонували чернечий постриг. В Харкові його переконували, що завдяки чернецтву філософ отримає честь, славу, достаток та пошану. Відповідь Сковороди була такою: «Невже ви хочете, щоб і я примножив число фарисеїв?» Ченці Києво-Печерської лаври запевняли, що свята лавра прийме його, «як мати своє чадо», а він буде «стовпом церкви й окрасою обителі». У відповідь почули: «Ах, преподобні! Я не хочу примножувати собою стовпотворіння, досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому».

Не зацікавила його і на роль «придворного філософа». Ось що писав свого часу письменник-декабрист Федір Глинка: «Імператриця знала про Сковороду, дивувалася його життю, шанувала його славу й одного разу, через Потьомкіна, надіслала йому запрошення переселитися з України в столицю. Посланий від Потьомкіна з півдня України гонець застав Сковороду з флейтою, на узбіччі дороги, а неподалік ходила вівця хазяїна, в якого тоді гостював філософ. Сковорода вислухав запрошення і відповів: «Перекажіть матінці цариці, що я не покину вітчизни: мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця».

З перервами Сковорода викладає у Харківському колегіумі до 1769 року. І після звільнення філософ мандрує, пізнає природу речей і пише…

Ми свідомо не розповідаємо про філософію Григорія Сковороди та не розкриваємо його рецепт щастя. Все в його діалогах, байках, трактатах і віршах. Вдихайте повітря свободи і гармонії разом зі Сковородою!

Побачити лекцію «Григорій Сковорода сучасними очима» можна за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=WYK-XklDOCs .