Обговорення творів номінантів Обласної літературної премії імені Євгена Маланюка 2025 року в літературному хабі «Таїна слова» бібліотеки Дмитра Чижевського добігло кінця, як, власне, й сам непростий для України четвертий рік великої війни. Попри перешкоди, відсутність світла, відстані, у грудні відбулися дві заплановані зустрічі з претендентами та представниками закладів і установ, які подали їх на конкурс, членами журі, фаховими літературознавцями, зацікавленими читачами, журналістами, що сприяли вияскравленню постатей авторів і художньої природи їхніх творів.
Яким не буде результат, хто б не став лауреатами, але публічний виступ, демонстрація творчих інтенцій, увиразнення засобів зображення, особливостей стилю вже проклали їхній шлях до читача, стали професійним майданчиком для літературного поступу, вплинули на сприймання широкого загалу і, звичайно, на потенційну оцінку журі.
Цього разу, 29 грудня 2025 року, йшлося про твори в номінаціях «Поезія» й «Літературознавство та публіцистика» (прозу обговорювали 11 грудня 2025 року, див.: https://www.youtube.com/watch?v=8W_yK2zqTK4&t=5407s ). Захід відбувався у змішаному форматі: безпосередньо в затишних стінах бібліотеки й дистанційно на платформі Zoom – технічні можливості ОУНБ легко дозволили приєднатися до розмови авторам безпосередньо з лінії фронту, Парижу, Київщини, громад області.
Про що б не говорили письменники, але стрижневою для більшості була тема найдіткливіших граней війни:
– їхня філософсько-асоціативна рецепція безпосередньо з поля бою в збірці Станіслава Новицького «За господнім плечем»;
– інструменти стримування ворога в інформаційній війні у науково-популярному виданні «Битва за мозок. Як вистояти й перемогти в інформаційній війні» Ольги Кирилюк;
– мемуарні історії з окупованої Київщини 2022 року Людмили Юферової в її «Щоденнику із зони бойових дій “У рашистському кільці”»;
– драма еміграції, трагічна рефлексія рашистських звірств та філософське осмислення втрат, представлені Назарієм Назаровим в його поезіях із колективної збірки віршів, оповідань та есе «Смертельний соль-дієз»;
– прагнення побачити світ на межі добра і зла, зерен і полови до і під час повномасштабного вторгнення у збірці «Сонце виполовлює пшеницю» Оксани Буянової;
– калейдоскоп ліро-епічних замальовок, рефлексій та глибоких спостережень крізь призми історії та сьогодення Миколи Романюка в збірці «24:25».
Дещо осібно, але при цьому цілком сумірно з настановами Положення про Обласну літературну премію імені Євгена Маланюка в частині «збагачення історичної спадщини народу», стоїть Олександр Ляшко із мемуарною прозою «В інтер’єрі неупередженого часу», яка розкриває сторінки взаємин автора з поетами-шістдесятниками, котрі наближали й формували дискурс української незалежності, зокрема Борисом Нечердою та Миколою Холодним. За відсутності з об’єктивних причин автора, розмову про нього й книгу підтримав Василь Бондар, окреслив найвагоміші аспекти розуміння представлених явищ, значимість спогадів для формування національної ідентичності та збереження пам’яті.
Виступи Надії Гармазій від Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України; Ніни Даниленко – від Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» ім. В. Погрібного, Тетяни Левицької – від Кіровоградської обласної бібліотеки для юнацтва імені Євгена Маланюка, Світлани Ніколаєвської – від читацької аудиторії, вагомо доповнили сприймання номінованих творів, увиразнили місце кожного з потенційних лауреатів в літературному процесі нашого краю.
Не мине й місяць, як будуть визначені лауреати, а поки модератор зустрічі Сергій Михида підсумував сказане й представлене під час обговорень, побажав номінантам творчої наснаги, нових книг, читачам – нових вражень від прочитаного, усім – найскорішої Перемоги України, аби в літературному хабі центральної бібліотеки нашого краю «Таїна тексту» ще і ще оприявнювалися таємниці художності, випрозорювалися епічні, ліричні, публіцистичні, літературознавчі дива слова письменників-краян.
