Днями в бібліотеці Чижевського відбулася подія, що наповнила серця світлом, а зал – щирими усмішками та теплими почуттями. Незважаючи на повітряні тривоги, «Колоритні мандрівочки з Ларисою та Юрієм Лебедєвими» зібрали справжніх поціновувачів подорожей.
Лариса Лебедєва у своєму виступі нагадала, що 22 травня – Всесвітній день біологічного різноманіття, і це – символічний збіг. Адже через об’єктив їхнього фотоапарата ми побачили дивовижну палітру світу: від екзотичних левів до домашніх улюбленців, від величних скульптур до диких птахів у небі. Її слова «Ми однієї крові» стали лейтмотивом вечора – нагадуванням про те, що всі живі істоти на планеті пов’язані невидимими нитками.
Світ скульптур: тварини у камені та бронзі
Подорож розпочалася з Європи. У Великій Британії леви майже святі істоти: біля Букінгемського палацу вони охороняють простір, а біля Трафальгарської площі гордий лев із гарматної бронзи – символ незламності.
Швейцарія здивувала зворушливою скульптурою лева, що помирає, у Люцерні – пам’ятника вірності і мужності. У Флоренції туристи гладять на щастя статую кабана, а у Жироні існує традиція: щоб подорож була вдалою, потрібно поцілувати скульптуру левиці… у хвіст.
Живі істоти: очі, що говорять мовчки
Фотографії з подорожей були не просто художньо досконалі – вони живі, справжні. Тигр у Пекіні, ведмідь у Мадриді, олені у Ханти-Мансійську, кози на березі Тигру. Ісландські коні – хутряні, бо зими суворі, а з Грузії мандрівники привезли світлину, на якій разом бігають бичок із кабанчиком. Особливо зворушила історія алабая, якого веде монахиня. А ще черепаха Муся з хутора Соснівка, яку кілька років поспіль зустрічало подружжя під час подорожі.
Птахи – вільні мандрівники неба
Особлива сторінка вечора – пернаті. Лебеді, гуси, горобці, сойки, дятли, пелікани, чайки, гагари, тупіки – кожен з них має свою історію. У Рейк’явіку гуска висиджує яйця прямо в ботанічному саду, а в Северинці біля Кропивницького мешкають чорногузи. У Кенсінгтонських садах – лебеді, у Помпеях і через дві тисячи років на мозаїках летять птахи.
Коти, кішки й трохи магії
І, звісно, котики. Від священних єгипетських до домашніх мурчиків. В Іорданії – дикі коти, в Туреччині – рекламні, у Кропивницькому – рідні. «Бог створив кішку, щоб у людини був тигр, якого можна погладити», – процитувала Віктора Гюго пані Лариса. І весь зал погодився.
Це був день, коли фото говорили гучніше за слова. І кожен, хто прийшов, відчув: ми справді однієї крові. І не лише з левами чи птахами, а з кожним, хто має серце, – живе чи бронзове.
Слідкуйте за анонсами бібліотеки Чижевського, бо зовсім скоро на нас чекають нові країни, цікаві історії та тепла атмосфера.
Запис заходу за посиланням: https://www.youtube.com/watch?v=jU3KaLDC-TU&t=970s .
Наталія Гапіченко,
відділ мистецтв
