Краєзнавчі студії: Щоб не помилитись знову

Краєзнавчі студії: Щоб не помилитись знову

З нагоди Дня Соборності України в бібліотеці Чижевського відбулася зустріч з відомим кропивницький краєзнавцем та журналістом Володимиром Поліщуком.

Перша зустріч в рамках Краєзнавчих студій, які вже багато років проходять у відділі краєзнавства книгозбірні, була присвячена книзі «На Колиму відправили усю третю зміну», яка отримала диплом VI Всеукраїнського літературного конкурсу імені Леся Мартовича.

Книга складається з публікацій, надрукованих свого часу у газетах «21-й канал» та «День». Вони розповідають про трагічне життя українців під владою рад у 1920-1940 роках. Перекажемо лише декілька з них.

Комендант єлисаветградського концентраційного табору. Багатьом кропивничанам відомо, що в місті у 1941-1943 роках був табір для військовополонених. Та, виявляється, першим концтабором в нашому місті варто вважати той, що згідно постанови Ради народних комісарів «Про червоний терор» з’явився тут восени 1920 року. Єлисаветград став одним з дванадцяти українських міст, де органи ВУЧК облаштували місце для катування людей. Як з’ясував Володимир Поліщук, першим комендантом єлисаветградського концтабору був Михайло Степанов. Через пів року його зняли з посади, адже концтабір був «в плачевном положении и антисанитарном состоянии». Втім це не завадило Степанову у 1937-1940 роках бути міським головою Кірового – Кіровограда.

Лист до Сталіна. «Ось таке вислухайте, тов. Сталін! Село має 317 дворів, колективізоване на 100%. А що, тут думаєте радянська влада? Ні, не радянська, а чисто буржуазний строй. Пригадайте панщину, 6 днів роби панам, а 7-й – неділя, в яку не можна робити, бо свято. Так і на селі, щодня роблять в артілі». «… є передбачення, що протягом двох місяців погине вся худоба, і починають вмирати з голоду люди, пухнуть, діти кажуть – „хліба, хліба“». Це уривки з листа комсомольця Пастушенка, жителя села Полонисте (нині Голованівського району Кіровоградської області), надісланий на початку 1932 року Йосипу Сталіну. До генсеку компартії воно, звісно, не дійшло. А для нас – це свідчення початку Голодомору в Україні.

На Колиму відправили усю третю зміну. Це історія про Антона Назаровича Чудного. У 1937 році він працював на заводі «Червона зірка». Зазвичай ходив у другу зміну, та одного дня його викликали на третю. Після неї Антон Назарович додому не повернувся. Опівночі до цеху під’їхало кілька «воронків»… Усіх робітників третьої зміни оперативно судили, назвали «ворогами народу» і відправили на Колиму. Через 10 років важкохворий Чудний повернувся до Кіровограда, де чоловіка виходили сестри. Тим часом його донька працювала у колгоспі на Полтавщині. За найвищі урожаї буряків сільрада подала документи на присвоєння їй звання Героя Соціалістичної праці. Та коли дізнались, що вона донька «ворога народу», героїчної трудівниці поквапилися позбутися.

Дослідження Володимира Поліщука – своєрідний запобіжник від помилок, які українці допустили на початку ХХ століття і які ми не повинні повторити.

Книга «На Колиму відправили усю третю зміну» вже опублікована на бібліотечному сайті у розділі «Цифрова бібліотека» (https://library.kr.ua/wp-content/elib/polishuk/nakolymu.pdf), відео презентації можна подивитись на ютюб-каналі книгозбірні (https://www.youtube.com/watch?v=PSUcxaJM9IA ).

Залишити відповідь