У відділі мистецтв бібліотеки Чижевського відбулась очікувана зустріч з археологом Миколою Тупчієнком. Цього разу Микола Петрович зацікавив учасників лекцією «Мистецтво на фронтирі: скіфський і нескіфський світ».
Людство захоплюється скарбами південноукраїнських степових «пірамід», сповнених загадок стародавньої цивілізації – Скіфського царства. Тож ця зустріч познайомила гостей бібліотеки з історичною темою: як взаємозв’язок еллінської та скіфської культур яскраво виявися в греко-скіфському мистецтві.
«Розвивалися серед скіфів-ремісників такі види мистецтв: ковальство, гончарство, плетіння, прядіння і ткацтво. Набуває особливого значення сакральна вишивка на одязі воїна та на збруї коня воїна. Орнаментувалися деталі кінських вуздечок: налобники, наносники, нащічники, пронизки, пряжки, ворворки, псалії тощо. На початку І століття нашої ери у скіфів починають розвиватися такі види мистецтв як чеканки, лиття, тиснення або різьблення.
Прикладом може бути грецький вплив на скіфську кераміку, де з’явилися геометричні орнаменти та міфологічні сцени. З іншого боку, в грецькому мистецтві можна відзначити використання скіфських мотивів, зокрема в зображенні бойових сцен та військових тем. Цей взаємний обмін сприяв культурному збагаченню обох цивілізацій», – зазначив археолог.
Відбувалося взаємопроникнення двох сусідніх культур. Про вплив еллінізму в декоративному мистецтві свідчать форми й оздоблення керамічного та срібного посуду, амфор та чаш із вишуканими візерунками. Народжувалися уні¬кальні творіння, що збереглися завдяки скіфським похованням.
Яскравий приклад греко-скіфського стилю – золота царська пектораль знайдена в 70-ті роки XX ст. у Дніпропетровській області у кургані Товста Могила.
Греки зображують скіфів на монеті Алтея, на прикрасі голови коня з Гюнівського кургану, на калафі з Великої Близниці, на мечі з Товстої Могили. Вражає своєю довершеністю гребінь з кургану Солоха та змієнога богиня з Великої Близниці. Дивує естетичними формами чаша з кургану Куль-Оба. Все це та багато інших світлин було представлено учасникам заходу.
Також пан Микола з особливим емоційним піднесенням розповів, що у скіфів існував звичай побратимства, яке скріплювали особливим обрядом. Він передбачав змішування крові й вина та «освячення» зброї. Цей звичай дожив до часів Київської Русі та проіснував в Україні до періоду козацтва. Обрядовість козацького побратимства в цілому відтворювала скіфський звичай, описаний античними істориками.
На завершення лекції, для особливого настрою, Микола Петрович повідав любителям стародавньої історії про побратимство, яке згадує Лукіан Самосатський у своєму творі-діалозі «Токсаріс, або дружба». Це історія про двох скитів-побратимів Амізока і Дандаміса, їх дружбу та самопожертву.
Зустріч з легендами у викладі харизматичного ведучого ще довго не відпускала слухачів і спонукала до продовження діалогу.
Лариса Яворська,
відділ мистецтв