Днями у відділі краєзнавства бібліотеки Чижевського відбулася зустріч з істориком-краєзнавцем Олександром Чорним, під час якої говорили про заселення нашого краю у ХVІІІ столітті до утворення Нової Сербії. Темою заходу стали фортеці та фортифікаційні споруди у Задніпров’ї.
За повідомленням спікера, який опирався на архівні документи, карти середини ХVІІІ століття та історико-археографічні розвідки відомого науковця-земляка Анатолія Пивовара, Задніпрськими місцями або Задніровʼям у 1730-х – на початку 1750-х років називалися простори нашого краю на південь від Тясмина, у верхівʼях Інгульця й Інгулу, на південь від Великої Висі та простягалися зі сходу на захід від Дніпра до Синюхи.
У роки визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького ці території були частиною Чигиринського полку, а після ліквідації останнього на початку ХVІІІ століття окреслені землі стали підконтрольними Миргородському полку. Повноправними господарями у Задніпровʼї у 1730-х – на початку 1750-х років були вихідці з козацької старшини та миргородські полковники, які на правах осадництва заселяли край – відновлювали старі поселення або засновували нові. Останнє вимагало будівництва фортифікційних укріплень, які ставали основою нових населених пунктів.
На зустріч завітало близько пів сотні небайдужих до минулого краю містян, студентів, учителів, викладачів закладів вищої освіти. Олександр Чорний не лише розповів про особливості заселення Задніпрських місць та включення їх до складу Миргородського полку Гетьманщини шляхом створення Крилівської, Цибулівської та Архангелогородської сотень, а й показав процес будівництва земляних фортець у краї.
Учасники заходу змогли побачити плани фортифікаційних споруд у Мишуриному Розі, Крукові, Табурищі, Крилові, Глинську, Цибулевому, Сентові, Новому Миргороді, Петровому Острові, Архангелогороді, виконані креслярами київської інженерно-фортифікаційної школи та інженер-полковником Данилом Дебоскетом, який активно допомагав Миргородському полковнику Василю Капністу будувати земляні укріплення в Задніпровʼї.
Історик показав фрагменти карт 1750-х – 1770-х років, на яких позначені ці укріплення, а також зафіксовані Крилівська, Цибулівська та Архангелогородська дистанції прикордонних форпостів, команди яких контролювали російсько-польський кордон, який проходив від Синюхи до Дніпра, Великою Виссю, верхівʼями Інгулу та Тясмином.
Родзинкою зустрічі стали продемонстровані супутникові знімки місць, де колись розташовувалися твердині, а нині знаходять сучасні міста і села краю: Новоархангельськ, Петроострів, Новомиргород, Родниківка, Цибулеве, Глинськ, Світловодськ, правобережна частина Кременчука, відома під назвою Крюків, та Мишурин Ріг.
Підсумовуючи розповідь історик наголосив, що у ХVІІ – першій половині ХVІІІ столітті міста й містечка, що закладалися на просторах Гетьманщини, як правило, починалися з фортець.
