Олександрія має чимало відомих уродженців, але історія міста береже й інші постаті, які свого часу були знаними далеко за його межами, а деякі – і в усьому світі. Їхні імена сьогодні менш відомі, проте їхній життєвий шлях і творчий доробок варті уваги.
Саме таким постатям було присвячено засідання клубу «Історія краю в іменах», що діє при відділі краєзнавства Обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського.
Композитор, чиї мелодії обійшли світ
Одним із героїв розповіді став Шолом Секунда – американський композитор, популяризатор єврейської музики, чиї мелодії відомі в усьому світі. До Америки майбутній композитор потрапив ще підлітком: 1907 року його родина, тікаючи від єврейських погромів, переїхала до США. Саме в Нью-Йорку Шолом здобув музичну освіту й співпрацював із єврейськими театрами Бродвею та 2-ї авеню. У творчому доробку музиканта – тисяча естрадних композицій, музика до 60 мюзиклів, 100 літургійних творів і до багатьох голлівудських фільмів, серед яких «Тев’є-молочник», «Пригоди Гекльберрі Фінна», «Циганський барон».
Одна з найвідоміших пісень Шолома Секунди «Ти для мене красива» перекладена 80 мовами й досі лунає на різних континентах.
Брати Білоцерківські – два шляхи в літературі й театрі
Наступними героями розповіді стали двоюрідні брати Володимир та Лев Білоцерківські. Володимир Наумович у 15 років залишив дім і став моряком англійського торговельного флоту. У літературу він увійшов 1920 року під псевдонімом Білль-Білоцерківський.
У творчому доробку письменника – проза та 12 п’єс. Найбільшу популярність йому принесла п’єса «Шторм» (1924) про драматичні події перших років революції, яка увійшла до класичного репертуару тогочасних театрів. У 1957 році режисер Михайло Дубсон зняв за нею одноіменний фільм за сценарієм самого автора.
Його двоюрідний брат Лев Григорович Білоцерківський обрав театр. Перші кроки на сцені він зробив в Олександрії – у театрі «Сурма», яким керував представник знаменитої театральної родини Юрів – Терентій Петрович. Восени 1920 року на запрошення Гната Юри Лев вступив до театру імені Івана Франка, де працював актором, суфлером та адміністратором.
Протягом багатьох років Лев Білоцерківський вів щоденник, нотуючи враження від вистав, гри акторів та театрального закулісся. Наприкінці життя ці записи стали книжкою «Записки суфлера». Також він збирав матеріали з історії театру: фотографії, особисті речі акторів, афіші та програми. Після його смерті родичі передали зібрання до театру, якому він присвятив життя.
Актор, який став прототипом героя «Покровських воріт»
Ще один уродженець Олександрії – Ілля Семенович Туровський, відомий під сценічним псевдонімом Набатов.
Актор-сатирик, артист естради, заслужений артист Української РСР народився в заможній родині й закінчив юридичний факультет Харківського університету, але правнича кар’єра його не привабила.
Ще під час навчання він відвідував театральну студію, а після повернення до Олександрії виступав у театрі «Сурма». З 1924 року присвятив себе естраді, де тоді особливий успіх мали куплетисти. Набатов виконував політичні куплети власного авторства, які навіть виходили окремими платівками.
Він працював і в кіно. За роль міністра закордонних справ Франції Жоржа Бонне у фільмі «Клятва» (1946, реж. Михайло Чиаурелі) митець отримав державну премію. У 1950-х роках Ілля Семенович знявся в художніх стрічках «За владу Рад», «Зуб акули» та телевізійному фільмі-концерті «У цей святковий вечір».
Саме Туровський-Набатов став прототипом одного з головних персонажів відомого фільму «Покровські ворота» – Аркадія Велюрова.
Письменник, який повернувся з небуття
Визначною є й постать Леоніда Чорнова-Малашиченка. Він уникнув арешту й розстрілу, оскільки помер від сухот у січні 1933 року. Проте його долю визначила замовчуваність: після смерті талановитого письменника на десятиліття викреслили з вітчизняної літератури, а книжки вилучили з бібліотек.
Він прожив лише 34 роки, але залишив яскравий творчий доробок, а його біографія нагадує пригодницький роман. З небуття на початку 1990-х років Леоніда Кіндратовича повернув український літературознавець Леонід Куценко. Детальніше про письменника стало відомо після виходу 2021 року книжки «Чудаки прикрашають світ», куди увійшли його твори й автобіографія.
Вікторія Білаковська – художниця з Олександрії
Поруч із Чорновим-Малашиченком у його житті була Вікторія Білаковська – представниця відомої олександрійської родини. Вона закінчила Олександрійську гімназію та Одеське художнє училище. Підтримку її творчому розвитку надала Марія Чижевська, мати відомого славіста.
1923 року Вікторія переїхала до Ленінграда й вступила на живописний факультет Вищого художньо-технічного інституту (майстерня Кузьми Петрова-Водкіна). Її дипломною роботою стала картина «Сталевий кінь на полях України».
З 1931 року художниця брала участь у виставках і увійшла до Спілки художників. 1949 року під час кампанії боротьби з космополітизмом її виключили зі спілки, проте згодом поновили. Твори Вікторії Білаковської нині зберігаються в зібраннях України, Великої Британії, США, Франції.
Пам’ять та продовження історії
На засіданні клубу лунали пісні на музику Шолома Секунди «Ти для мене красива», «Донна, Донна» та «Моя єврейська дівчина». Молоді актори Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка читали уривки з книжки Лева Білоцерківського «Записки суфлера». Також учасники заходу переглянули фрагменти з вистави «Шторм» та фільму «Клятва».
Долі цих людей показують Олександрію з нового боку: місто виявляється пов’язаним із цілою низкою важливих культурних і мистецьких подій. Попереду – розповіді про інших уродженців краю: спортивного лікаря Олега Білаковського, письменника Сергія Гончарова (Тасіна), перекладача Анатоля Перепаді. Адже історія міста – це передусім люди, які тут народилися, зробили перші кроки й залишили свій слід у світі.
Катерина Лісняк,
відділ краєзнавства
