Наприкінці червня у відділі мистецтв Бібліотеки Дмитра Чижевського відбулася лекція кандидата історичних наук, відомого археолога Миколи Тупчієнка на тему «Сакральні місця Кіровоградщини. Археологічний аспект».
Одним із найважливіших сюжетів лекції став детальний аналіз матеріалів розкопок 1989 року поблизу села Головківка. Там археологи дослідили невеликий курган заввишки близько 60 сантиметрів, у якому не було жодного людського поховання. Насип спорудили над єдиним ритуальним об’єктом – перевернутим горщиком, вщент наповненим яскраво–жовтою глиною, яку привезли з іншої місцевості.
Археолог детально розшифрував глибоку символіку унікальної посудини, яка сьогодні зберігається в обласному краєзнавчому музеї. Форма цього горщика нагадує яйце, що є прямою відсилкою до прадавнього міфу багатьох індоєвропейських народів про створення світу. В українському фольклорі цей образ відомий як «яйце–райце», з якого народжується Всесвіт, причому природний жовтий колір глини символізував саме його жовток.
Космологічну тему продовжують вісім наліпів–виступів на стінках посудини. Як показав аналіз, ці елементи чітко орієнтовані за вектором сторін світу. Трохи нижче на горщику було прокреслено 13 дуг–фестонів, у яких дослідник розпізнав зафіксований у глині місячний календар. Оскільки дванадцять місячних циклів коротші за сонячний рік на 11 днів, давні скотарі кожні три роки змушені були вводити додатковий, тринадцятий місяць для синхронізації часу, що є своєрідним прообразом сучасного високосного року. Очікування такого «нетипового» періоду викликало у наших предків тривогу, тому модель цього складного року символічно запечатали під курганом, виконавши на його периферії ритуальне жертвоприношення – тризну.
Археолог також поділилися результатами розкопок 2013 року біля міста Помічна. Там було виявлено унікальну архітектурну систему доби бронзи: повалені менгіри (вертикальні камені–стовпи) та два концентричні кам’яні кола (кромлехи) діаметром 9 та 13 метрів. У центрі конструкції розташовувався вівтар Сабатинівської культури (XIV–XII ст. до н. е.) із залишками розсіченої навпіл туші коня.
Особливий інтерес викликали зафіксовані сліди стародавніх будівельних технологій. На одній із брил залишилися сліди свердління – за допомогою крем’яних або мідних знарядь у граніті робили отвори, куди забивали сухі дерев’яні кілки. Коли їх поливали водою, дерево розбухало й розколювало моноліт. Під час розчищення 9–метрового кола вчені відкрили дві паралельні лінії каменів на різних рівнях. Це пряме свідчення «ремонту» святилища: коли перші камені за роки заросли травою, наступне покоління прийшло відновити священне коло, але трохи промахнулося повз старий ряд.
Наприкінці зустрічі лектор згадав про розкопки Мошоринського кургану у 2017 році та знамениту Литу Могилу (Мельгуновський курган), розкопану в наших степах ще у 1763 році, яка стала початком історії всієї вітчизняної археології.
Давній степ уміє тримати свої таємниці, але іноді, завдяки наполегливості археологів, він дозволяє прочитати свої зашифровані сторінки. Якщо ви прагнете глибше зануритися в атмосферу цієї дивовижної мандрівки крізь віки та почути повну версію розповіді Миколи Тупчієнка, повний відеозапис лекції доступний для перегляду на YouTube–каналі Бібліотеки Дмитра Чижевського: https://www.youtube.com/watch?v=DNyr8cCiY0g
Наталія Гапіченко,
відділ мистецтв
