Повідомлення про те, що в бібліотеці Дмитра Чижевського відбудеться зустріч із відомою мовознавицею Ольгою Крижанівською, під час якої йтиметься про проблеми української мови, мовні тенденції й новації, викликало справжній ажіотаж. Багато охочих бути присутніми завчасно «бронювали» місця, а іногородні запитували, чи буде пряма трансляція, розміщення відео в соціальних мережах тощо.
Це стало ще одним підтвердженням незаперечного авторитету Ольги Іванівни як фахівчині з питань української мови та зростаючого інтересу суспільства до рідної мови, її лексичного багатства, зрештою – усвідомлення того, що спілкуватися рідною мовою престижно й необхідно. Адже історично доведено: поки живе мова, доти живе й народ.
І ось – переповнена зала. Присутні, серед яких і колеги Ольги Іванівни, уважно слухають науковицю, ловлять кожне її слово. Усіх захоплює її лекторська майстерність, глибоке бачення проблем української мови.
Як зазначила Ольга Іванівна, сьогодні нашу мову можна умовно назвати постколоніальною. З одного боку, вона ніби вивільнилася з колоніального минулого, а з іншого – ще має чимало колоніальних «плям». Це не загрожує їй зникненням, але стримує розвиток. Ми надто повільно відмовляємося від калькування з інших мов, передусім російської. Більше того, бездумно продовжуємо запозичувати слова з мови агресора, що призводить до певних колізій.
Як приклад Ольга Іванівна навела сучасну тенденцію давати дітям імена Давід замість Давид, Кіріл замість Кирило, Нікіта замість Микита. Якщо уявити, зауважила вона, що колись у Давіда народиться донька, то як звучатиме її по батькові – Давідівна? Те саме стосується майбутніх дітей Кірілів і Нікіт.
У радянські часи політика русифікації українського народу призвела до того, що кількість українських шкіл у містах була зведена до мінімуму, а наукові дисертації з питань української мови готували російською. І все ж українці змогли зробити перші кроки до захисту своєї мови, ухваливши 1989 року Закон «Про мови в Українській РСР». Дехто стверджує, що цей закон не відіграв тієї ролі, яка йому відводилася. Однак саме ним українській мові вперше було надано статус державної, а її використання в органах влади, освіті та культурі стало обов’язковим. Інша річ – застосування на практиці. Якщо вчителі, чиновники, підприємці спілкуються між собою російською, то проблема не в законі.
Ольга Іванівна зазначила, що в умовах глобалізації особливо важливою є боротьба за збереження рідної мови. Приклад подають французи, закріпивши на законодавчому рівні відповідальність за порушення норм французької мови. А взяти США: торік там уперше оголошено англійську мову офіційною мовою міжфедерального спілкування. Отже, світ обстоює свої мови. Так само мають чинити й українці щодо своєї.
Ми, наголосила науковиця, маємо в нинішній глобальній «м’ясорубці» знайти своє місце, вижити й зберегти власний мовний простір. Але, захищаючи мову від «перемелювання» іншими мовами, потрібно враховувати власні традиції та особливості. Наприклад, ми вийшли з Радянського Союзу, де релігійне життя було обмежене, а відповідно не розвивався й церковний стиль мови. Тепер постає питання, як правильно звертатися до священника, як писати слово «Бог» – з великої чи малої літери тощо.
На думку Ольги Іванівни, не варто дискутувати, чи змінювати правопис, чи залишати його без змін. Мову потрібно розвивати, адже вона – живий організм. До того ж це не лише літературна норма. Її носієм є народ, який, приміром, уживає літеру «и» замість «і» на початку слів «индик», «ирій». Є й інші питання, що потребують унормування. Це мав би врегулювати новий український правопис, однак його не підписала правописна комісія 19 лютого нинішнього року, як передбачалося.
Це далеко не всі думки, висловлені науковицею під час зустрічі. Повністю її виступ можна переглянути на бібліотечній сторінці в YouTube.
І ще. Ольга Іванівна висловила бажання наступного разу поговорити про практичне застосування норм української мови – і це схвально сприйняли присутні. Тож стежте за нашими анонсами в березні, якщо хочете вдосконалювати своє володіння рідною мовою.
Валерій М’ятович,
відділ мистецтв
