Важко уявити кількість видатних краян, які народилися у нашому місті. Їх так багато, що навіть великі міста України можуть позаздрити такій кількості талановитих і всесвітньо відомих діячів. Серед них – вчені, політики, дипломати, військові, лікарі, письменники, художники, музиканти, актори і режисери театру та кіно. Саме уродженцям Єлисаветграда – Зінов’євська – Кірово – Кіровограда – Кропивницького присвячується новий цикл засідань клубу «Історія краю в іменах».
Січневе засідання присвятили трьом краянам: політичному діячеві, письменнику, літературному і театральному критику Якову Брауну; дитячому письменнику, видавцю, музейнику, популяризатору дитячої книги Якову Мексіну; художнику-графіку, карикатуристу, ілюстратору дитячих книг та творів М. Гоголя і М. Салтикова-Щедріна Амінадаву Каневському. Об’єднало цих краян не лише народження в місті на Інгулі, а й любов до книги.
Якова Веніаміновича Брауна (справжнє ім’я Ізраїль Беньямінович Броун) називали «людиною ренесансного складу», настільки це була неординарна і багатогранна особистість. Освіту здобував у міському комерційному училищі, Технологічному інституті австрійського міста Грац, де одночасно відвідував консерваторію. У 1917 році став членом Партії соціалістів-революціонерів, вважався неперевершеним оратором та професійним агітатором.
В історію літератури увійшов як автор першої монографії про творчість письменника Андрія Бєлого та рецензії на знаменитий роман-антиутопію Євгена Зам’ятіна «Ми».
Яків Веніамінович – автор низки прозових творів та оповідань. На жаль, більша частина його літературного доробку була конфіскована під час арештів і зникла в схронах НКВС.
Неодноразово заарештовувався за своє есерівське минуле, перебував у тюрмах, політичних ізоляторах та на засланні. У 1937 році за причетність до партії соціалістів-революціонерів був розстріляний. Реабілітований у 1956 році.
Яків Петрович Мексін народився в родині торговця лісом. Закінчив Єлисаветградське земське реальне училище та юридичний факультет московського університету. Замість адвокатської кар’єри присвятив себе педагогіці й виданню дитячої літератури. Перебуваючи на посаді директора дитячого будинку, створив при ньому перше в Радянському Союзі дитяче видавництво «Наш дім», а згодом – приватне дитяче видавництво «Острів».
У 1924 році організував першу виставку дитячої книги «Для дітей про тварин», у 1925 році очолив Комісію з музейно-виставкової роботи з дітьми при Інституті методів позашкільної роботи.
У 1929 році організував ювілейну виставку дитячої книги, з якою об’їздив багато міст СРСР, експонував її у Німеччині, Чехословаччині, Естонії, Японії.
У 1934 році створив і очолив єдиний у Радянському Союзі Музей дитячої книги. Це був перший інтерактивний музей, який випередив час. Музейне зібрання налічувало 60 тисяч томів, серед яких були дитячі книги на 75-ти мовах світу, рідкісні видання XVI-ХІХ століть, колекція книжок-іграшок.
Яків Мексін був талановитим дитячим письменником, автором 26 книжок для малечі та теоретичних праць у галузі оформлення та популяризації дитячої книги.
У 1938 наш земляк був заарештований і звинувачений у шпигунстві на користь Японії. Засуджений на вісім років таборів у Хабаровському краї. Помер у концтаборі 12 серпня 1943 року, реабілітований посмертно.
Доля була більш милосердною до третього краянина – Амінадава Мойсейовича Каневського. Син бухгалтера рано пізнав нужду. У 12 років підлітку прийшлося працювати помічником фотографа та в майстерні по виготовленню іграшок. На початку 1920-х років, під час служби в армії, у юнака помітили хист до малювання й відправили на навчання до москви. Там він закінчив спочатку робфак, а у 1924 році вступив на графічний факультет Всеросійських художньо-технічних майстерень (ВХУТЕМАС).
Перші сатиричні малюнки і карикатури А. Каневського з’явилися в журналах «Печатник», «Безбожник у станка».
З 1936 по 1976 рік А. Каневський працював у журналі «Крокодил».
А. Каневський – ілюстратор багатьох дитячих книжок, авторами яких були: О. Толстой, А. Барто, К. Чуковський, С. Маршак, М. Носов, М. Гоголь та М. Салтиков-Щедрін.
У 1971 році виставка робіт художника-земляка експонувалася в Кіровоградській картинній галереї.
Січневе засідання клубу «Історія краю в іменах» завершилося показом документальних фільмів, присвячених трагічним долям двох Яковів – Брауна та Мексіна.
По-різному склалися долі наших героїв, але незмінною залишається їх відданість справі, яку вони обрали, та наша пам’ять про них.
Катерина Лісняк,
відділ краєзнавства
