Листопад – особливий місяць для України. Саме в четверту суботу листопада Україна щороку вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу.

До дня пам’яті мільйонів українців, які загинули внаслідок Голодомору у бібліотеці відбулася публічна лекція «Скорбота в серцях поколінь».

Спікером виступила Інна Вівсяна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Музею мистецтв. Інна Анатоліївна висвітлила причини штучного голоду, політику тоталітарного режиму щодо українського селянства та наслідки геноциду, що торкнувся майже кожної української родини. Курсанти Донецького державного університету внутрішніх справ дізналися про фактичні дані, архівні матеріали й задокументовані свідчення, які підтверджують масштаб злочину.

Пані Інна розповіла, що метою штучного голоду було знищення українського народу як національної групи. Тогочасний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.

Учасники отримали цілісне бачення подій 1932-1933 років, їх вплив на подальшу історію України та важливість збереження історичної правди. Адже радянська система не лише знищувала страшною смертю людей, а й забороняла пам’ять про ці події. Три покоління живих в Україні мовчали, а за згадку про голод 1933-го за радянського періоду можна було «загриміти» в тюрму. Та попри спротив, українці поступово повертали собі пам’ять про трагедію. Адже пам’ять про Голодомор – це не лише шана мільйонам невинно загиблим, а й наш обов’язок перед майбутніми поколіннями.

Ми пам’ятаємо. Ми свідчимо. Ми не дамо стерти правду про минуле.

Ірина Рєзнік,
відділ обслуговування користувачів