У відділі краєзнавства Обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського відбувся круглий стіл «Всеволод Голубович в українській революції». Захід присвячений 140-річчю з дня народження українського громадсько-політичного і державного діяча.
Участь у ньому взяли науковці Центральноукраїнського університету імені Володимира Винниченка, представники обласного держархіву, співробітники регіональних музеїв. Модератором заходу виступила кандидат історичних наук Інна Вівсяна.
Учасники обговорили політичну та державну діяльність Всеволода Голубовича – другого голови уряду України (з 29 січня по 29 квітня 1918 року).
Народився Всеволод Голубович в лютому 1885 року у селі Молдовка тепер Голованівський район Кіровоградської області у сім’ї священика. Політичну діяльність пов’язав з Українською партією соціалістів-революціонерів, програма якої передбачала націоналізацію важливих галузей господарства і соціалізацію землі, національно-територіальну автономію України.
Всеволод Голубович став активним партійним функціонером. В коаліційному уряді – Генеральному секретаріаті, очолюваному Володимиром Винниченком, Всеволода Голубовича призначили на посаду генерального секретаря шляхів, а також торгівлі і промисловості. До позитивних моментів уряду Голубовича можна зарахувати заходи, які юридично впорядковували українську державність: заміна російського герба на український тризуб, введення грошової одиниці – гривні, прийняття рішень про українізацію, громадянство УНР, про введення на території України григоріанського календаря замість юліанського.
Всеволод Голубович був одним з наймолодших (33 роки) керівників українських урядів у їхній історії. Йому, на жаль, бракувало досвіду в питаннях державного управління. Не додала популярності уряду і так звана справа фінансиста А. Доброго, коли на початку квітня 1918 року його таємно заарештували в Києві і вивезли у невідомому напрямку.
Спонтанні й непродумані дії молодих патріотично налаштованих урядовців, які, можна припустити, свідомо пішли на такий крок для усунення злочинця А. Доброго від політичної діяльності, призвели до загострення конфлікту між Центральною Радою і німецьким командуванням.
Володимир Винниченко у книзі «Відродження нації» писав: «От це й послужило для німецьких генералів приводом покінчити з Центральною Радою». Окупанти, переконавшись у неспроможності Центральної Ради й уряду забезпечити виконання продовольчих поставок і придушити революційний рух, що набирав обертів, 29 квітня 1918 року розігнали їх і встановили авторитарний режим гетьмана Павла Скоропадського.
Німецька вояччина, щоб виправдати державний переворот і скомпрометувати уряд Голубовича, у червні 1918 року організувала гучний судовий процес, на якому колишнього главу уряду із свідка перетворили на обвинувачуваного і засудили на два роки ув’язнення. Його звільнили у грудні того самого року після революції в Німеччині та падіння гетьманського правління.
Влада в Україні перейшла до Директорії УНР, де провідна роль належала УСДРП, а есери виявилися в опозиції. Всеволод Голубович знову займався партійною роботою, виконував різні доручення ЦК.
У червні 1920 року його заарештували більшовики та надзвичайний трибунал засудив до 5 років таборів. Після звільнення він працював інженером-будівельником, згодом завідував відділом в Українській раді народного господарства. У 1931 році Всеволода Голубовича знов заарештували і позбавили волі у справі «Українського національного центру», який нібито ставив за мету ліквідувати радянську владу. Помер політик 16 травня 1939 року в ярославльській тюрмі.
У 2005 році на згадку про нього в Україні було випущено ювілейну монету «Всеволод Голубович».
Тетяна Колєчкіна,
відділ краєзнавства
