На поетичному надвечір’ї у бібліотеці Чижевського молоді поети нашого міста Марина Єрмолаєва та Костянтин Ватульов читали свої чудові вірші. Ця тепла «Зустріч без приводу» порадувала поціновувачів сучасної поезії. В нелегкі часи творчість молоді найбільш цікава і цінна, вона дозволяє разом пережити біль війни. Тому їх поетичне слово звучало в унісон з тривогою і надією, з вірою в перемогу і світле майбутнє.
Ім’я Марини Єрмолаєвої відоме в поетичній спільноті Кропивницького. Її визнали лауреатом конкурсу молодих літераторів імені Валерія Гончаренка за поетичний рукопис «Рельєфні мушлі». Віршувати почала в шкільні роки. Переважно писала про Батьківщину й природу. Марині імпонує творчість сучасників і тому вона відвідує літературну студію «Ліра». Молода поетка – учасниця літературних та мовних конкурсів. У 2017 році стала переможницею «Битви поетів». У 2023 рік Марина стала лауреаткою премії імені Леоніда Народового у номінаціях «Інтимна лірика» за поетичну добірку в журналі «Сівач».
Поетка читала старі улюблені і нові вірші зі свого нотатника, який завжди з нею. Бо поезія непередбачувана і коли слова приходять – треба записувати, щоб не загубити в просторі часу. «Слово – ти» та «Небо палає зорями» – звучали натхненно в авторському виконанні.
Як творча особистість вона захоплюється музикою і художньою фотографією. Їі фотороботи прикрасили книги письменниці Вікторії Шкабой. Такий творчий тандем допомагає взаємообміну ідеями, росту в творчості і подальшій підтримці.
В теплій камерній атмосфері поетичного надвечір’я Марина представила учасникам поета Костянтина Ватульова. Поет вперше в нашому місті завітав на творчий вечір і вразив своїми відвертими віршованими думками. Його поезія сьогодення зворушує:
У мене тільки лиш одна велика мрія,
Щоб згасли згарища кривавої війни…
А ще благаю дуже, Пресвята Маріє,
Мені його живого зі Сходу поверни.
Навіть інтимна лірика в цей нелегкий час набуває метафізичного значення і формується в думках поета:
Зустрінь мене у цім безмежнім світі,
В той самий час, коли війна іде,
Коли гримить в зеленім верховітті
Страшенний грім від вибуху ракет.
В його поезії – зворушливі сюжети війни про пораненого воїна і молоду лікарку:
«Вірю, зможу ходити, зуміємо кляту русню відігнати.
Щоб живим залишитись у битвах, ти дай обіцянку конкретну:
Ми збудуємо дім у Донецьку, Криму чи квітучих Карпатах.
Там народиш дітей і заміниш халат на червону керсетку».
Підтримати Костянтина прийшла його донька, яка емоційно прочитала татові вірші. Завітала на поетичне надвечір’я і мама Марини Єрмолаєвої. Спілкування цього чудового вечора доповнилося думками поетки Ольги Краснопольської та письменниці Вікторії Шкабой. Тож гості бібліотеки відкрили для себе талановитого і відвертого поета, а фотограф упіймав Марину та Костю з посмішками і червневими квітами від поціновувачів.
