Ріка Інгул посідає важливе місце в географії, історії та культурі Кіровоградщини. Саме тут, серед степів, на півночі Кіровоградської області, неподалік Новомиргорода, з маленького струмочка бере свій початок велика повноводна ріка довжиною 354 км. Тече вона від нас, від самого серця України і до Чорного моря. Дуже часто цю річку називають Великим Інгулом, тим самим підкреслюючи його важливе господарське та культурне значення для усього регіону.
Напередодні Всесвітнього дня водних ресурсів для громадськості міста та шкільних бібліотекарів Кропивницького відділ документів з економічних, технічних та природничих наук бібліотеки Чижевського спільно з музеєм музичної культури імені Кароля Шимановского провів тематичну відеолекцію «Річка Інгул – від серця України до Чорного моря». Лауреатка обласної, краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова, науковиця Олена Классова розповідала присутнім про всі секрети такої, начебто, дуже маленької, звичної для нас, а насправді надзвичайної річки, яка тече нашим містом.
Овіяний казками та оповідками Інгул є живим свідком драматичних сторінок історії нашого краю, тож науковиця розповіла декілька легенд про це звичайне диво. Присутні дізналися, як називали Інгул у XIV ст., як починається наша ріка, чому зникає вода у річці та багато інших цікавих фактів з географії та історії Інгулу.
Мальовничі береги Інгулу і неповторні краєвиди створюють унікальні ландшафтні комплекси, якими так славиться степовий південь України. Олена Адольфівна докладно розповіла про природу, біоценози, рослинний і тваринний світ ландшафтних заказників «Виток ріки Інгул» та «Інгульські крутосхили», а також гідрологічну пам’ятку природи – заплаву «Верхів’я ріки Інгул».
Про чарівний Інгул складено багато прозових та поетичних творів, багато художників захоплювались красою річки. Під час заходу прозвучали вірші поетів-земляків Арсенія Тарковського та Дмитра Танського, присвячені Інгулу, та демонструвалися твори живопису Володимира Федорова, Анатолія Янєва, Бориса Вінтенка та корифея світового живопису – Івана Айвазовського, на яких зображений наш Інгул.
Нині Інгул переживає свої не найкращі часи. Пішли в небуття його повні, чисті води. Адже старожили ще пам’ятають і прогулянки на човнах, і захопливі хвилини тихої риболовлі наодинці з річкою, природою, самим собою. Колись Інгул ніс і грізну стихію: не стерся з пам’яті сильний паводок 1980 року. Тепер усе набагато тихіше. Млява, квола річечка, із безліччю екологічних проблем, поволі несе свої хвилі…
Марина Григор’єва,
відділ документів з економічних,
технічних та природничих наук
