Наприкінці вересня в Обласній універсальній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського відбулися краєзнавчі студії, присвячені пам’яті жертв Бабиного Яру та дослідженню історії Голокосту на Кіровоградщині.

Це була розмова не лише про трагічні дати минулого. Передусім про людей, чиї життя обірвала нацистська окупація, про родини, які назавжди втратили близьких, і про громади, що зазнали переслідувань та масового знищення.

Кандидатка історичних наук Інна Вівсяна розповіла про події 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру – одну з найвідоміших трагедій періоду нацистської окупації України. У ці дні були вбиті десятки тисяч людей, переважно київських євреїв. Бабин Яр став одним із найстрашніших символів Голокосту та нагадуванням про ціну людської ненависті й безправ’я.

Та Голокост – це не лише історія Бабиного Яру. Його трагічні сторінки розгорталися і на території сучасної Кіровоградщини, де до війни жили численні єврейські громади.

Про злочини нацистського окупаційного режиму в нашому краї говорив історик Сергій Мілютін. У центрі його виступу були переслідування та знищення єврейського населення, місця масових розстрілів, долі окремих людей і громад. Окремо йшлося про документи, свідчення та сучасні дослідження, завдяки яким поступово відновлюються невідомі або забуті сторінки місцевої історії.

Особливо важливою стала тема локальної пам’яті. Адже за кожною цифрою статистики – конкретна людина, родина, дитинство, мрії, життя, яке могло тривати, але було насильно обірване. Саме тому дослідження історії Голокосту на рівні міста, села чи окремої громади допомагає побачити масштаб трагедії через людські долі.

Краєзнавчі студії стали нагодою ще раз замислитися над тим, наскільки важливо сьогодні повертати із забуття імена жертв, зберігати документи та родинні спогади, досліджувати місця трагедій і передавати правду про минуле наступним поколінням.

Пам’ять – це не лише про минуле. Це про відповідальність перед майбутнім.

Тетяна Колєчкіна