Одна з гарних традицій бібліотеки Чижевського – відвідувати цікаві куточки Кіровоградщини і запрошувати до подорожі друзів в інших культурних закладів міста. Так, з нагоди дня народження Дмитра Івановича Чижевського минулого року команда кропивничан на чолі з ініціаторкою таких поїздок, директоркою книгозбірні Валентиною Животовською відвідали Олександрію. Цього року пунктом призначення був Павлиш – українське селище, відоме на увесь світ завдяки імені Василя Сухомлинського.
Дорогою автобус заїхав у Василівку. Там, на жаль, не залишилося автентичної хати, в якій народився Василь Олександрович: в ній живе вже третє покоління іншої родини. Але працює школа, в якій він навчався. В 30-ті роки минулого століття це була семирічка, зараз – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
Павлиський ліцей зустрів нас сонячними зайчиками на листі, дзюрчанням води в крихітному ставку з рибками, відчуттям затишку та гармонії.
Ще раз висловимо свою подяку виконуючій обов’язки директора Педагогічно-меморіального музею Сухомлинського Маріанні Роскос за чудову екскурсію. Дуже красива експозиція, захоплююча розповідь.
Особливо вразила частина музею, де знаходилась квартира директора: кабінет Сухомлинського, крихітна кухонька, вітальня з книжковими стелажами від підлоги до стелі. Для книгоманів – це Ельдорадо! Відразу згадується розповідь Григорія Клочека: «До директорського кабінету можна було зайти просто з квартири, а точніше з вітальні, яка із часом перестала нагадувати вітальню, бо її високі стіни від підлоги до стелі вщерть заповнили полиці з книжками». Тільки уявіть собі. Четверта година ранку. Родина спить. Він тихесенько встає з ліжка, одягається, запалює гасову лампу (електрика в селищі з’явиться через десяток років) і йде до кабінету працювати, щоб о восьмій зустрічати дітей на порозі школи…
Ще більше усіх вразили хронікально-документальні стрічки, зняті у 50-70-х роках. Радянським людям розповідали про учителя, який виховував в школярах бажання вчитись, який хотів, щоб вони виросли «справжніми, красивими людьми». З чорно-білого екрану Сухомлинський розповідає про те, що у школі мусить панувати атмосфера думки, праці, творчості. Що уже в початкових класах діти пишуть твори, а вчителі проводять уроки мислення…
Перегляд хроніки став поштовхом для круглого столу, під час якого бібліотекарі, вчителі, музейники, архівісти жваво обговорювали сучасність педагогічної системи «з виховання людяного в людині», яку Василь Сухомлинський сформував сімдесят років тому. Бо ми досі намагаємося побудувати школу, де повага до учня поєднується з високою вимогливістю до нього, де дітей виховують Красою і Любов’ю, все ще намагаємося побудувати Школу Радості.
