У бібліотеці Чижевського, в камерній атмосфері відділу мистецтв, відбулось поетично-музичне дійство «Дві музи – два крила». Звучала чудова поезія Роберта Бернза шотландською та англійською мовами, а також музичні твори українських композиторів Юлія Мейтуса і Марини Долгіх на його вірші.
Подарували відвідувачам бібліотеки ці чарівні миті прекрасного викладачі і студенти Кропивницького фахового коледжу та кафедри германських мов, зарубіжної літератури та методики навчання Центральноукраїнського державного університету ім. Володимира Винниченка.
Творчість Бернза надихнула їх поєднати у мистецькому дійстві поезію та музику, слово та мелодію двох культур. Нині творчість шотландського поета є як ніколи актуальною. Він народився в країні, що втратила незалежність. Її мова стала діалектом, а культура усіляко утискалалась. Його вірші – це сповідь поета з палким серцем. Вона нагадувала співвітчизникам про славну історію Шотландії. Тому так в унісон першою прозвучала пісня «Маленька балада» і поезія «Моє серце у верховині» (My Heart in the Highlands) у виконанні студентки Меланії Палій. А коли на екрані всі побачили маленький будиночок, в якому народився поет, студенти Ілля Латій та Нікіта Алєксєєв читали вірш шотландською народною мовою «Був чесний фермер батько мій» (My Father was a Farmer).
Не боротьбою єдиною живе поет. У житті і у віршах Бернз говорить про кохання, як про найвищу цінність. Тож в піснях «Моя любов – рожевий квіт» та «Мій любий ткач» – звучала історія кохання Роберта і Джин Армор – Ромео і Джульєти XVIII століття. Закохані вірять у майбутню зустріч всупереч лихам та незгодам. І саме про такі випробування розповідалося у вірші «Поцілуймось на останок» (Ae Fond Kiss, And Then We Sever), який прочитали Андрій Лобенко та Денис Кіріченко.
День народження Роберта Бернса Шотландія відмічає як національне свято. Йому поставили безліч пам’ятників. Але найголовніший здобуток – любов читачів, які звертаються до блискучих і дотепних рядків у важкі часи відчаю і у хвилини радості. Життєдайна лірика шотландського поета надихає на боротьбу за свободу. Тому так сучасно прозвучав вірш «Повернення солдата» (The solider’s return) у виконанні Софії Ліннікової. А найтісніше пов’язує Роберта Бернза з нашими днями його палка ненависть до війни і віра у перемогу світла над темрявою.
