80 років тому сталася трагедія, яка пов’язана із загибеллю на території урочища, що розташоване в Новоархангельському районі, бійців 6-ї та 12-ї армій Південно-західного фронту під командуванням генерал-майора Павла Понєдєліна, відома в історії як «Уманський котел».
З цієї нагоди у селі Підвисокому, яке у серпні 1941 року було епіцентром кривавої битви, відбувся круглий стіл «Зелена Брама. Літо 1941-го… Героїзм і трагедія».
У заході взяли участь представники громадськості та нащадків героїв Зеленої Брами, Підвисоцької ОТГ, Регіонального центру наукових досліджень з історії України та підготовки історико-краєзнавчих видань Кіровоградської облради, обласного Держархіву, кафедри історії України ЦДПУ імені В. Винниченка, обласної організації Національної спілки краєзнавців України та ОУНБ імені Д. Чижевського.
Як нагадав старший науковий співробітник відділу історії краєзнавчого музею Сергій Мілютін, згідно з наказом Гітлера у першій половині грудня 1940 року штаб оперативного управління розпочав зведення усіх існуючих планів «Східного походу» в один і підготовку відповідної директиви Верховного головнокомандувача. 18 грудня 1940 року Адольф Гітлер підписав «Директиву №21» верховного головнокомандування Вермахту, що отримала умовне найменування «Варіант Барбароса» і стала основним документом підготовки і здійснення бойових дій проти СРСР. Німецьким збройним силам ставилося завдання «розгромити СРСР в ході однієї короткочасної кампанії», використовуючи досвід застосування так званої стратегії бліцкригу – «Блискавичної війни» в Європі.
В своїй доповіді «Командарм П.Г. Понєдєлін і комкор М.К. Кирилов на тлі трагедії 6-ї та 12-ї армії в урочищі Зелена Брама влітку 1941 року» доцент кафедри історії України ЦДПУ Олександр Чорний зазначив, що заходи по вшануванню трагічних подій в відбувалися і раніше. В 2009-му у Підвисокому відбувся круглий стіл, у 2011 році – науково-практична конференція, а 2016-го педуніверситет Кропивницького провів Всеукраїнську наукову конференцію. Місцевій бібліотеці дослідник подарував видання вишу «Зелена Брама. Літо 1941-го: героїзм і трагедія 6-ї та 12-ї армій» з серії «Наукові записки. Історичні науки. – Випуск 24». Олександр Чорний переконаний, що проведення подібних заходів сприяє активізації роботи науковців та об’єднанню зусиль у висвітленні ще невідомих сторінок цієї трагедії.
Аспірантка кафедри всесвітньої історії України педуніверситету Катерина Москальчук присвятила свій виступ факту захоплення у полон командарма Музиченка у серпні 1941 року в історико-джерелознавчому зрізі. Вона зазначила, що версія з тяжким пораненням допомогла Музиченку уникнути долі командувача 12-ї армії генерал-майора Понєдєліна, який після звільнення з полону перебував під слідством, а 1950 року був розстріляний. Причому версія з тяжким пораненням була вигідною не лише самому командарму, а і його впливовим покровителям Г. К. Жукову, І. В. Тюленєву, які і після війни не приховували свого приязного ставлення до Музиченка. Основним джерелом, яке заперечує факт поранення є фотографії генерал-лейтенанта, зроблені в перші дні полону. У фондах Федерального архіву Німеччини знайдені дві світлини військового кореспондента Хубнера, на яких зафіксований командувач 6-ї армії в генеральському кітелі в оточенні двох німецьких офіцерів. На фото чітко видно, що жодних поранень чи ознак тяжкої контузії генерал-лейтенант не має.
Ставленню місцевих жителів до радянських військовополонених присвятив свою доповідь «Становище радянських військовополонених в Умані у відображенні місцевої окупаційної преси» доцент кафедри історії України ЦДПУ Віктор Грінченко. Науковець спирався на матеріали дослідження українського часопису «Уманський голос», який виходив в Умані під час окупації в 1941–1943 роках.
Провідний науковий співробітник Державного архіву області та обласного краєзнавчого музею Вадим Колєчкін в своїй доповіді «Бойові дії резервної армії Південного фронту на території південно-східних районів Кіровоградської області у серпні 1941 року» акцентував увагу на військових та моральних наслідках, які спричинила поразка радянських військ в районі урочища «Зелена Брама».
Завідувач народного музею історії села Підвисоке Анатолій Фартушний розповів про результати роботи пошукового загону «Зелена Брама». За багаторічну пошукову роботу Анатолія Фартушного називають комендантом «Зеленої Брами». Пошуковець зазначив, що є можливість знайти ще близько 20 тисяч полеглих бійців, які загинули в сумнозвісному Уманському котлі. Дід Анатолія Фартушного також воював у цій місцевості. В різні музеї України Анатолій Фартушний передав більше 10 тисяч експонатів, знайдених в урочищі. Пошуковець продовжує роботу і сподівається, що її результати дадуть змогу назвати нові імена загиблих воїнів.
Експерт-криміналіст, член благодійної організації «Пошуковий загін “Зелена Брама”» Леонід Сидоренко, під час круглого столу зазначив, що завдяки дослідженням 54 паперових вкладок іменних солдатських медальйонів, проведеним в Черкаському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України вдалося встановити 49 прізвищ бійців.
Членам круглого столу також були презентовані книга Бориса Шевченка «У серпні 1941-го року…» та виставка графічних реконструкцій портретів командирів 6-ї та 12-ї армій «Командири Зеленої Брами» Олександра Чорного. (Більш докладно про них можна дізначита за посиланнями https://library.kr.ua/news/bytvazv/ та https://library.kr.ua/news/chornyizv/ )
Біля пам’ятного знака в урочищі «Зелена брама» відбувся мітинг-реквієм, під час якого учасники заходу вшанували пам’ять полеглих у запеклих боях у роки Другої Світової війни покладанням квітів до пам’ятного знаку.
Тетяна Колєчкіна,
завідувачка відділом краєзнавства
