Днями у відділі краєзнавства нашої бібліотеки у рамках проєкту «Мікротопоніми Єлисаветграда – Єлисавета – Зінов’євська – Кірова – Кіровограда – Кропивницького» відбулася друга лекція історика-краєзнавця, очільника Центру регіональних та мікроісторичних студій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, доцента Олександра Чорного, присвячена міським районам Ковалівка, Балка, Масляниківка, Никанорівка, Арнаутове та Балашівка. Нагадаємо, що перша зустріч була присвячена найдавнішим районам міста – Фортечним Валам, Биковому, Грецькому, Пермському, Подолу та площі Ринок.
Для підготовки проєкту історик опрацював ряд невідомих документів з історії нашого міста середини XVІІІ – початку ХХ століття, що зберігаються в Центральному державному історичному архіві України у м. Києві, Державному архіві Кіровоградської області, в архіві історика-краєзнавця Анатолія Пивовара, в архівосховищах зарубіжних країн та в приватних колекціях. Зокрема, це описи міста і його околиць 1796 та 1798 років, плани міста з околицями 1784, 1798, 1835, 1838, 1839, 1845, 1855 та інших років.
Під час зустрічі Олександр Чорний розповів, що Ковалівка виникла як поселення супутник поряд із форштадтом фортеці Святої Єлисавети, що у середині 1770-х років вона була слободою, складалася з півсотні будинків та мала власну церкву. Не дивлячись на те, що слободу від фортечного форштадту відділяв ретраншемент (земляний оборонний вал), купці, які мешкали на Ковалівці були приписані до форштадту. Історик відзначив, що район офіційно став частиною міста 1855 року, після чого був наново перепланований та забудований правильними кварталами.
Район Балка або Велика Балка, який розкинувся на схилах т.зв. Криничної балки, у 1770-х роках був малозаселеним. Історик повідомив, що у той час по балці поряд з Петропавлівським кладовищем (нині район вулиці Полтавської) було невелике поселення (близько 50 хат), яке називали Криничатим хутором. Зокрема, про це йдеться в подорожніх записках академіка Й.-А. Гільденштедта, який відвідав наш край влітку 1774 року. Лектор також розповів, що мешканці хутора займалися мукомельним промислом, а для цього наприкінці 1790-х років утримували 35 млинів-вітряків. З огляду на це, на рубежі ХVІІІ – ХІХ століть цю місцевість ще називали Млинівською слободою або сільцем Млинів. Офіційно Балка увійшла до складу міста 1871 року.
Масляниківка – нині мікрорайон у південній частині міста, а раніше це було окреме сільце Масляникова, що утворилося на землях пожалуваних купецькій родині Масляникових. Історик стверджує, що земельні угіддя 1767 року були надані у користування Микиті Івановичу та Дмитру Микитовичу Масляниковим для розведення фруктового саду, облаштування млина та невеликого поселення. Також пан Олександр повідомив, що 1773 року поряд маєтностями Масляникових отримув земельну ділянку для розведення саду ще й полковник Іван Федорович Красноглазов. Належність угідь родині Масляникових з часом визначила назву сільця, а потім і мікрорайону в нашому місті.
Арнаутове – нині це теж мікрорайон у південній частині міста по сусідству з Масляниківкою, а раніше це була окрема слобода Арнаутівка, що виникла на землях пожалуваних 1770 року садівнику Андрію Федеровичу Арнауту, за прізвищем якого і сформувався мікротопонім.
Никанорівка – це ще один мікрорайон у південній частині, що межує з Арнаутовим та Новоолексіївкою. Наприкінці ХVІІІ – у ХІХ столітті це також було окреме сільце, що утворилося на місці земель відведених у користвання поручика Лаврентія Пилиповича Деканора, трансформований варіант прізвища якого став основою для появи мікротопоніма Никанорівка.
Балашівка – сучасний мікрорайон у північно-західній частині міста, а раніше однойменне сільце, що сформувалося на схилах Злодійської балки, якою протікає струмок Злодійський – правий приток Інгула. Лектор наголосив, що першим землевласником в означеному мікрорайоні з 1765 року був купець Сидір Антипов, який 1770 року уступив землю купцю Івану Балашу, а той перепродав їх Макару Мясникову. Не дивлячись на те, що родина Мясникових досить довго володіла Балашівкою, назва її сформувалася за прізвищем попереднього власника.
Наприкінці зустрічі пан Олександр анонсував, що наступного разу усі охочі дізнаються про Лелеківку, Завадівку, Кущівку, Сугаклейку та Робітничу слободу.
