В бібліотеці Чижевського говорили про літературу української діаспори. Серед іммігрантів другої хвилі еміграції, як відомо, крім селян і робітників, були ветерани війни за незалежність 1917–1921 років, вчителі, науковці, представники інтелігенції і, звісно, поети, письменники, драматурги, що покинули Україну насамперед через численні політичні репресії.
Коли в СРСР єдиним офіційним стилем мистецтва було проголошено соціалістичний реалізм, письменники-емігранти мали більшу свободу художнього вираження, а також можливість критично осмислювати події в Україні. Таким чином українська діаспорна література XX століття розвивалася паралельно з іншими європейськими літературами в той час, коли в Україні ці процеси були зупинені і замінені в значній мірі суто пропагандистською та прорадянською літературною продукцією.
До відділу обслуговування користувачів бібліотеки Чижевського, аби більше дізнатися про українських мислителів, літераторів і митців, чиї імена стали відомими на увесь світ, завітали студенти факультету історії, бізнес-освіти та права Центральноукраїнського державного університету імені Винниченка.
Перлиною книжкової презентації, яку провели бібліотекарі, став «Заповіт борцям за визволення» Володимира Винниченка – українського письменника, громадського і державного діяча. Праця була написана 1949 року, але вперше світ побачила лише у 1991-му. А в ній автор критично осмислює уроки української історії та пройдений народом шлях, думає про майбутнє України.
Особливу увагу звернули на репринтне відтворення видання 1920 року тритомної мемуарно-публіцистичної праці Винниченка «Відродження нації». В ній Винниченко виклав свої роздуми про перемоги і причини поразки Української революції 1917-1920 років та згадав про її відомих учасників.
Також студентів зацікавили роботи визначного українського вченого, професора Альбертського університету (Канада) Івана Лисяка-Рудницького: «Україна між сходом і заходом. Формування українського народу й нації», «Між історією й політикою» та двотомник «Історичні есе».
Серед періодичних видань на виставці були представлені журнали: «Сучасність» 1961 р. (Німеччина), «Вільна Україна» 1954 р. (США), «Визвольний шлях» 1952 р. (Англія) й «Український історик» 1970 р. (США), які почали друкуватися за кордоном за підтримки української діаспори.
Як зазначила у книзі, присвяченій Винниченко, Галина Сиваченко, «одна з прикметних особливостей літературного процесу ХХ століття – перетворення індивідуальної житейської чи навіть історичної ситуації вимушеної еміграції на явище національної культури». Тож запрошуємо усіх охочих познайомитися з літературно-мистецькою спадщиною українських творців за кордоном.
