Ви зараз переглядаєте Таратути: розвінчання міфів

Таратути: розвінчання міфів

Чи знаєте ви, що означає слово таратута? З такого питання розпочалося грудневе засідання клубу «Історія краю в іменах», який вже другий рік діє при відділі краєзнавства бібліотеки імені Дмитра Чижевського.

Таратута – це балакуча людина та старовинна українська страва, до складу якої входять варені буряки, солоні огірки, хрін, цибуля та олія. Це ще й прізвище, носіями якого були три наші краянина – творці пролетарської революції. Про хитросплетіння доль більшовика Віктора Таратути та анархістів Олександра і Ольги Таратут розповіла ведуча клубу Катерина Лісняк.

Уродженець Новомиргорода Віктор Таратута, ім’я якого було увічнено в назві Кіровоградського електро-механічного заводу, один з найактивніших членів РСДРП. Неодноразово заарештовувався, тікав із заслання, був великим майстром здобування грошей для потреб більшовиків та головним фінансистом партії. Брав участь у різних сумнівних фінансових аферах, в результаті яких до партійної каси надходили великі суми грошей. З 1907 по 1919 рік перебував у Франції, а після повернення на батьківщину керував справами Вищої Ради Народного Господарства, обіймав посаду голови правління Банку зовнішньої торгівлі СРСР, згодом став секретарем Комінтерну.

Ще один уродженець Новомиргорода, племінник Віктора Таратути, Олександр Таратута був у революційному русі з 1895 року, спочатку як соціал-демократ, а пізніше як анархіст. Пройшовши випробування тюрмами та Сибіром, став активним анархістом-комуністом, учнем та послідовником Петра Кропоткіна. З 1911 по 1917 рік жив і працював у Франції, після повернення в росію редагував газету анархістів «Голос труда».

За радянських часів Олександр Григорович відійшов від політичної діяльності і зосередився на проблемах сільського господарства та кооперативного руху. П’ять років був управляючим фермою «Бадьоре дитинство», яка забезпечувала харчами дитячий будинок для безпритульних. З 1923 по 1929 рік працював економістом у Центральному сільськогосподарському банку, де розробляв проєкти аграрно-індустріальних комбінатів. За його сприяння були створені перші в Радянському Союзі заводи по виробництву згущеного молока та плодоовочеві консервні заводи. Саме він намалював етикетку для жестяної банки згущеного молока (блакитні смужки на білому тлі), яка використовується й сьогодні. З 1932 по 1934 рік працював агрономом-економістом «Союзконсервмолоко».

Перша дружина Олександра Таратути Ольга Таратута – одна з найвідоміших анархісток і терористок ХХ століття. За свідченнями деяких краєзнавці, теж наша землячка, уродженка села Новодмитрівка Херсонського повіту (нині с. Бандурівка Олександрійського району Кіровоградської області). Це вона була учасницею терористичного акту в Одесі в грудні 1905 року, коли у кав’ярні Лібмана стався вибух, в результаті якого загинуло 50 чоловік. Її заарештовували 9 разів, а в тюрмі вона провела 17 років.

На засіданні клубу розповіли ще про одного носія прізвища Таратута – письменницю, літературознавицю, мемуаристку Євгенію Таратуту – доньку Олександра Таратути. Саме вона – єдина в колишньому Радянському Союзі займалася дослідженням життєпису нашого земляка, революціонера-народника і письменника Сергія Степняка-Кравчинського. Євгенія Олександрівна була ініціатором відкриття в селі Новий Стародуб Петрівського району нашої області, де народився знаний краянин, музею. У 1976 році приїздила до Кіровограда та Нового Стародубу на відкриття музею.

Яка ж доля спідкала усіх цих Таратут? Віктор Таратута раптово помер від розриву серця у травні 1926 року. Йому було 45 років.

Олександр та Ольга Таратути стали жертвами Великого терору. Були розстріляні більшовицькою владою як контрреволюціонери і вороги народу.

Євгенія Таратута пройшла сталінські табори за Полярним колом. І тільки смерть вождя народів Сталіна врятувала її від загибелі.

Ось так більшовицька влада знищувала своїх вірних прибічників і тих, хто допоміг їм захопити владу в 1917 році.

Розповідь ведучої клубу супроводжувалася показом відео презентації та відеозапису виступу Євгенії Таратути на засіданні правозахисного товариства «Меморіал», яке сьогодні заборонене в росії, в листопаді 1995 року.

Залишити відповідь