Єлисаветград відігравав важливу роль у подіях 1918 року. Після укладення Брест-Литовського миру війська Німеччини та Австро-Угорщини, серед яких були й січові стрільці під командуванням Вишиваного, на запрошення уряду Української Народної Республіки, увійшли на територію України для звільнення її від більшовицьких загарбників.
Про спогади двох непересічних людей – Василя Вишиваного (відомий своєю підтримкою українського національного руху австрійського ерцгерцога Вільгельма фон Габсбурга) і Григорія Голинського, українського військового діяча та командира Гуцульського куреня УГА – відвідувачам книгозбірні розповіла кандидат історичних наук Інна Вівсяна.
Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен вважається українським військовим діячем, політиком, дипломатом, полковником Легіону Українських Січових Стрільців. Він був високо освіченою людиною, знав багато мов і писав вірші.
Григорій Голинський належав до давнього боярського роду, що мав свій герб і прапор, які до 1945 року зберігалися у церкві с. Вижній Березів Косівського району Івано-Франківської області. Пішов добровольцем в Українські Січові Стрільці (УСС). У червні 1917 року Голинського направили на поповнення Гуцульської сотні, яка стояла на полонині «Попадя».
У 1918 разом з Гуцульською сотнею перебував під Єлисаветградом. Їх направили для придушення антинімецьких селянських повстань, однак січові стрільці відмовились від каральних акцій проти українських селян. За це Григорію Голинському загрожував військовий трибунал, від якого його врятував принц Вільгельм.
Місія українських січових стрільців була не лише військова, а й просвітницька. Про наш край Василь Вишиваний писав: «Єлисаветгород – це великий фабричний город. Було там багато робітників і австрійська військова влада остерігала нас перед ними. Але ми скоро переконалися, що це були гарні люди й ми жили з ними у дружніх відносинах… В Єлисаветгороді були тільки наші бойові частини, а недалеко стояв ще Кіш УСС і Вишкіл, які приїхали з Галичини…».
На жаль, доля обох героїв закінчилася трагічно: радянська влада не пробачила їм проукраїнських поглядів. Григорій Голинський був розстріляний більшовиками у Станіславській в’язниці після початку радянсько-німецької війни 1941 року. Василя Вишиваного у серпні 1947 року разом із представником ОУН в еміграції Романом Новосадом заарештувала радянська секретна служба СМЕРШ. Спочатку він сидів у Карлсбадській, а потім його перевели до Лук’янівської тюрми Києва. Радянські «правоохоронці» планували засудити Вільгельма Габсбурга до 25-річного ув’язнення в таборах, але полковник Легіону Українських Січових Стрільців помер 18 серпня 1948 року від туберкульозу.
В українській історії початку 20 століття є ще багато імен, про які знають тільки вузьке коло фахівців, істориків та краєзнавців. Тож сподіваємось, що подібні зустрічі проходитимуть у нас ще не раз.
Валентина Ногіна,
відділ краєзнавства
