6 квітня у відділі мистецтв ОУНБ ім.Д.І.Чижевського відбулося засідання мистецької студії присвячене українській писанці та відомим дослідникам історії писанкарства, приурочений до 130-річчя виходу книги «Писанки» знаного українського етнографа і фольклориста Миколи Сумцова (1891).
Захід складався з двох частин. Перша частина – це презентація унікального каталогу Анатолія Семенцова «Писанки Чернігівщини», який вміщує 180 кольорових зображень писанок. Друга частина – дослідження останніх років Павла Рибалки.
Розпочався захід з виступу завідувачки відділу мистецтв Світлани Ушакової: «Сьогодні ми будемо говорити про традиційну писанку, про тих, хто її збирав, хто розумів, що її потрібно описувати…».
Світлана Анатоліївна відмітила, що відділ вже 15 років цікавиться темою української писанки. Як результат багаторічної роботи, відвідувачам була представлена виставка писанок – роботи студентів мистецького факультету ЦДПУ викладачки Лариси Гарбузенко. Доповнили виставку книги з фонду бібліотеки, серед яких унікальна збірка – перший каталог «Українські писанки» 1968 року, автор-укладач Ераст Біняшевський. Ця книга – зразок за яким складалися всі наступні каталоги писанок.
Далі модератор заходу надала слово кропивницькому краєзнавцю, педагогу, мандрівнику, давньому другу Анатолія Семенцова – Сергію Коліснику, який презентував каталог «Писанки Чернігівщини».
«Познайомилися ми з Анатолієм Петровичем в музеї Олександра Петровича Довженка… Тоді ж він розповів, що 10 чи 20 років збирає писанки», – розповідає Сергій Колісник.
Всі писанки в каталозі пронумеровані, в розділі «Географія дослідження» детально описується походження кожної писанки: в якому селі розписувалася, ім’я та прізвище майстрині. Деяким роботам автор навіть дає назви, наприклад «Гречечка», «Бочечка», «Волошка» та ін., слід зазначити, що ці назви з філологічної точки зору характерні саме для Чернігівщини.
Наступним виступив Павло Рибалко, заступник директора обласного краєзнавчого музею з повідомленням «Українська писанка. Дослідники».
Науковець представив відвідувачам презентацію, яка складалася з двох частин. В першій частині Павло Павлович розповідає «що таке писанка», «її значення», «чому ми повинні про це говорити». А в другій інформує про дослідників, які займалися цією справою з самого початку і до сьогоднішніх днів, серед яких: Федір Вовк, Володимир Ястребов, Олена Пчілка, Микола Сумцов, Катерина Скаржинська, Вадим Щербаківський, Ераст Біняшевський, Ірина Михалевич, Лариса Гарбузенко, Микола Яковенко.
Вперше виокремлення писанки, як окремого напрямку в мистецтві відбулося в 1874 р. на ІІІ археологічному з’їзді в Києві.
«…все ж таки писанка – вона як і вишивка містить в собі генетичний код українців, а без цього коду і без його продовження не буде України», – акцентував Павло Рибалко.
В кінці заходу всі присутні мали змогу поспілкуватися з доповідачами та поставити додаткові питання. Також роздивлялися писанки й книги представлені на виставці. Загалом було цікаво та інформативно.
Захід відбувся з дотримання всіх карантинних вимог: маскового режиму, соціального дистанціонування та за участю обмеженої кількості осіб.
Тетяна Познякова,
бібліотекарка відділу мистецтв
