У відділі краєзнавства Обласної універсальної наукової бібліотеки імені Дмитра Чижевського відбулася змістовна публічна лекція історика Сергія Мілютіна, яка мала назву «Наші земляки в Армії УНР».
У центрі розповіді опинилися постаті уродженців Центральної України – вояків Дієвої армії Української Народної Республіки та повстанців-самостійників, які у буремні роки революції 1917-1921 рр. стали до боротьби за незалежність і соборність України.
Лектор докладно розповів про видатних діячів того часу. Серед них – отаман Фотій Мелешко, військовий діяч і генерал-хорунжий Андрій Гулий-Гуленко, організатор Степової дивізії та головний отаман Холодного Яру Кость Пестушко, отаман Ларіон Завгородній, сотник Михайло Вербицький, повстанець Василь Недайкаша та багато інших.
Проте цей перелік далеко не повний. Адже з території сучасної Кіровоградщини походять десятки інших визначних учасників визвольних змагань. Серед них Михайло Вербицький та начальник штабу Армії УНР у часи Першого Зимового походу Андрій Долуд, Ілько Журжа й сотник Данило Лимаренко. Серед них поет і публіцист, ад’ютант командувача Дієвої армії УНР Василя Тютюнника – Євген Маланюк й начальник кадрів 3-го Херсонського та 6-го Полтавського корпусів Олександр Поджіо, підполковник Касян Толмачов й герої бою під Крутами – Сергій Горячко, Михайло Михайлик, Семен Могила, Левко Прядко, Володимир Шульгин.
Варто згадати й отаманів самостійницької орієнтації: Дениса Гупала, Миколу Кібця-Бондаренка, Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Івана Клепача, Юхима Коваленка, Пилипа Хмару та багатьох інших.
Історик наголосив: долі цих людей складалися по-різному. Хтось після поразки визвольних змагань опинився в еміграції і намагався розпочати життя з чистого аркуша на чужині. Хтось повірив обіцянкам радянської влади про амністію та повернувся до України, де часто ставав жертвою репресій. Інші ж до останнього продовжували боротьбу хто зброєю, а хто словом. Попри поразку, покоління борців Армії УНР залишило вагомий слід в історії. Саме їхня жертовність і діяльність змусили навіть більшовицький режим рахуватися з українським питанням.
Хоча молода Українська Народна Республіка не втрималася на полі бою, вона стала символом національного прагнення до свободи і дала могутній імпульс наступним поколінням. Саме завдяки досвіду та прикладу цих людей ідея незалежної української держави не зникла, а продовжувала жити в серцях і вчинках нових борців за волю України.
Тетяна Колєчкіна,
відділ краєзнавства
