Анонсована зустріч із Віктором Шишкіним – колишнім першим Генеральним прокурором незалежної України, народним депутатом кількох скликань і суддею Конституційного Суду – як і передбачалося, викликала жвавий інтерес у кропивничан. Повністю заповнений зал – тому свідчення. Серед присутніх – чимало тих, хто знає Віктора Івановича ще з початку його шляху у велику політику наприкінці вісімдесятих років минулого століття.
А приводом для зустрічі стала книжка Віктора Івановича «Нариси мого суспільного життя», що побачила світ минулого року. У ній зі скрупульозною точністю відтворено події, до яких був причетний автор: від участі в діяльності легендарного літературно-громадського клубу «Перевесло» до створення добровольчого батальйону «ОУН», оборони столиці в перші місяці повномасштабного вторгнення в Україну російських окупантів та волонтерської діяльності.
Наприкінці вісімдесятих років минулого століття Віктор Шишкін «відзначився» тим, що відкрито виступив проти монополії компартії на державне управління і без її дозволу взяв участь у перших альтернативних виборах до українського парламенту та Кіровоградської обласної ради – і виграв їх.
Кілька нарисів книги спогадів присвячено тодішньому «квітучому» Кіровограду і кіровоградцям. Автор реконструює події, до яких був причетний, згадує їх учасників і робить це настільки тепло й доброзичливо, що мимоволі переконуєшся: і наше місто, і його жителі назавжди оселилися в його серці, а цей приїзд – як повернення у далеке й дороге йому минуле.
Окремі нариси присвячені життю і діяльності Володимира Панченка, колеги по парламенту першого скликання, відомого науковця і політичного діяча, а також Леоніда Шмаєвича, довіреної особи на тих уже далеких виборах 1990 року, засновника і керівника протягом вісімнадцяти років Міжнародної авіакомпанії «УРГА».
Цінність спогадів Віктора Шишкіна – ще й в аналізі правових актів, що мали і мають важливе значення для нашої держави. Правовий нігілізм, характерний для влади у різні роки незалежності України, постає в них як на долоні, тож читач легко знайде відповідь на запитання, що турбували його протягом десятиліть.
Зустріч тривала півтори години й завершилася отриманням автографа автора на придбаних книжках. До речі, всі кошти (за попередніми підрахунками – майже п’ятнадцять тисяч гривень) одразу переказувалися Збройним Силам України.
Валерій М’ятович,
відділ мистецтв
