До 145-річчя від дня народження Олександра Олеся (1878-1944)
Олександр Олесь – український письменник, поет, драматург, який став символом цілого періоду в історії України початку ХХ століття. Його віршами говорило відродження української нації.
Знайомство з творчістю письменника – це справжнє відкриття, доторк до сокровенного.
Ще за життя Олеся називали королем української лірики, а поетичні збірки вважали одним з найцінніших подарунків. Уже перша збірка його віршів «З журбою радість обнялась», яка вийшла друком у 1907 році, показала, що з’явився самобутній український поет, який розірвав піввіковий період наслідування великому Кобзареві. «Україна отримала лірика, якого очікувала ще з часів Тараса Шевченка», – писав Михайло Грушевський.
Збірки творів Олександра Олеся на початку ХХ століття були обов’язковим елементом у будинках інтелігенції. Виступи поета незмінно збирали повні зали слухачів.
Творчість Олеся припала на стик двох епох. Його лірика зберігає актуальність і зараз. Як приклад – гімни українським воїнам УНР, а потім ОУН-УПА. Читаючи вірші Олеся, навряд чи можна повірити в те, що написані вони за багато років до подій Революції гідності. Він написав і про відродження країни, і про дивовижне відновлення потенціалу армії. У своєму вірші «Європа мовчала» поет навіть передбачав горезвісну європейську «стурбованість» щодо останніх подій в Україні.
До 160-річчя від дня народження Бориса Грінченка (1863-1910)
Борис Грінченко – український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадський діяч, борець за українську незалежність та самобутність.
Грінченко жив і працював у XIX столітті, але його діяльність і творча спадщина, як ніколи, актуальні сьогодні.
Народившись у рік заборони української мови, Борис Дмитрович увійшов в історію, літературу, культуру України як оборонець усього національного. Промовистим був один із його літературних псевдонімів – Вартовий, той, що стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
Ще за життя, зважаючи на енциклопедичну обізнаність та плідну працю у різних галузях українознавства, Бориса Дмитровича називали східним Франком. І якщо Франко – Великий Каменяр, то Грінченко – Великий Просвітитель: те, що створено ним за роки життя, склало б півсотні томів. Домінантою усього життя Бориса Грінченка було вирвати українців із безпросвітної темряви, підняти народ до рівня освічених народів.
До 130-річчя від дня народження Миколи Хвильового (1893–1933)
Ім’я Миколи Хвильового одне із найпомітніших серед блискучих талантів, які започаткували нову українську літературу.
Письменник був активним учасником великої літературної дискусії 1925-1928 років в Україні, – серед тих, хто обстоював ідею зв’язку України з Європою і закликав позбутися психологічної залежності від Москви. Хвильовий боровся проти нігілістичного ставлення до української культури, наголошуючи на важливості спільного вибору бути українцями. За все це сталінська цензура надовго викреслила письменника з історії літератури. Його твори були вилучені з читацького вжитку, а ім’я письменника було забороненим. Лише у 90-х роках твори Миколи Хвильового знову стали популярними, а його памфлети про місце України в Європі – актуальні й зараз.
Мрії про побудову нового суспільства, героїка й романтика боротьби за високі ідеали у житті та у літературі повністю захопили митця. Для Миколи Хвильового життя і творчість були тотожними поняттями. Неможливість творити означала неможливість жити. Своє життя Хвильовий назвав «шляхом безумної подорожі». Справді, складається враження, що цій людині судилося пройти усіма колами пекла, а до раю так і не потрапити…
До 190-річчя від дня народження Марка Вовчка (1833-1907)
Марко Вовчок – видатна українська письменниця другої половини XIX століття. Одна з перших жінок-письменниць в українській літературі, спадкоємиця Тараса Шевченка, який називав Марію Вілінську своєю донею. Вона продовжувала й розвивала традиції Тараса Шевченка в українській літературі. Теми її сюжетів, прототипи героїв, гарна українська мова – усе від глибокого знання життя народу й фольклору.
За тематикою творчість Марка Вовчка дуже різноманітна: життя дітей, кохання юних, побут дорослих, сите й тупе існування міщанства, фальш ченців, паразитичне існування дворян. У своїх творах письменниця порушувала основне питання того часу – боротьбу проти кріпацтва.
Марко Вовчок прославила українську літературу на увесь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені багатьма європейськими мовами (чеською, болгарською, сербською, польською, словенською, італійською, французькою, німецькою, англійською та ін.) та отримали величезну популярність. Вона написала понад сто оригінальних творів і стільки ж перекладів.
До уваги користувачів пропонуються твори видатних українських письменників, матеріали про їхнє життя і творчість, біографічний матеріал, документи і публікації із фондів бібліотеки.
Запрошуємо до бібліотеки Чижевського!
