Усі ми знаємо, що нині наше місто іменується Кропивницький, що раніше воно носило й інші назви – Кіровоград, Кірове, Зіновʼєвск, Єлисавет та Єлисаветград. І усвідомлення лише цих фактів, дозволяє стверджувати, що місто має непростий історичний поступ.
Сьогодні місто офіційно складається з двох адміністративних районів – Фортечного і Подільського, а неофіційних – народних назв районів у Кропивницькому десятки. Одні із них отримали найменування ще у середині – другій половині ХVІІІ століття, інші – у ХІХ або в ХХ століттях. Ну, хто ж не чув про Бикове, Грецьке, Пермське, Поділ, Ковалівку, Балку, Кущівку, Завадівку, Миколаївку, Арнаутове чи якийсь інший район? Усі ми користуємося цими назвами щодня. А чи знаємо ми чому той чи інший район має свою народну назву? Знаємо, але не все. З огляду на це, в бібліотеці Чижевського започатковано зустрічі з істориком-краєзнавцем, очільником Центру регіональних та мікроісторичних студій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, доцентом Олександром Чорним.
Перша зустріч була присвячена найдавнішим районам міста – Фортечним Валам, Биковому, Грецькому, Пермському, Подолу та площі Ринок. Історик, приділивши увагу доробку інших дослідників у цій царині, запропонував власне бачення історії формування районів та закріплення за ними назв. Для підготовки проєкту пан Олександр опрацював ряд знакових та невідомих документів з історії Єлисаветграда середини XVІІІ – початку ХІХ століття, що зберігаються в Державному архіві Кіровоградської області та в архіві історика-краєзнавця Анатолія Пивовара. Зокрема, це описи міста 1790-х років, матеріали Сенатського архіву та плани міста 1760-х – 1790-х років.
У ході зустрічі Олександр Чорний розповів, що Фортечні Вали – це залишки колишньої земляної фортеці Святої Єлисавети, яка займає понад 50 га на території сучасного Кропивницького та є найбільшим рукотворним обʼєктом у місті.
Район Бикове – це Биківська слобода, осаджена у середині – другій половині 1750-х років командиром Новослобідського козацького полку капітаном Микотою Биковим, яка з часом ще іменувалася й Артелерійською слободою, оскільки у її межах проживали солдати й офіцери з артилерійської команди фортеці Святої Єлисавети.
Район Грецьке – це колишня Грецька слобода – компактне цивільне поселення з центром у Грецькій церкві на форштадті фортеці Святої Єлисавети, що була заселена греками, які займалися торгівлею.
Пермське – це колишній Пермський табір або Солдатська слобода, яка теж утворилася на фортечному форштадті у 1757 році, після того, як там було розквартировано Пермський драгунський полк (з часом він став карабінерним).
Поділ – це слобода на лівому березі Інгулу, яка формувалася з 1754 року та спочатку мала назви – Предградська або Міщанська слобода й була осаджена вихідцями з Цибулевого та інших сіл і хуторів, що існували в Задніпрських місцях Миргородського полку до утворення Нової Сербії, а площа Ринок – це базарна площа по обидва боки Інгулу, яка у середині – другій половині ХVІІІ століття обʼєднувала цивільні поселення на форштадті фортеці Святої Єлисавети.
Наприкінці зустрічі пан Олександр анонсував, що наступного разу усі охочі дізнаються про Ковалівку, Масляниківку, Арнаутове, Никанорівку та Балашівку. Запрошуємо до бібліотеки Чижевського!
