У відділі краєзнавства бібліотеки імені Дмитра Чижевського пройшло жовтневе засідання клубу «Історія краю в іменах».
Захід присвятили легендарним акторам музично-драматичного театру імені Марка Кропивницького Костянтину Параконьєву, Георгію Семенову, Лідії Тимош та Надії Ігнатьєвій. Це були самородки, яскраві постаті на театральному небосхилі 1940-1980 років.
Понад двадцять років служив у театрі актор і режисер – улюбленець публіки – Костянтин Йосипович Параконьєв. Це був актор великого обдарування, якого обожнював весь степовий край. Високий, стрункий, імпозантний, з розумним гострим і приємним поглядом. Йому до снаги були і глибока драма, і висока трагедія, і музична комедія, і фарс. Він не цурався епізодичних ролей і в кожній залишався самим собою – щирим, відкритим, трохи утаємниченим, по-народному простим і зрозумілим кожному глядачеві.
Він створив цілу галерею неповторних образів, серед яких: Гірей («Маруся Богуславка» М. Старицького), Протасов («Живий труп» Л. Толстого), Ярчук («Соло на флейті» І. Микитенка), Олексій («Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського) Платон Кречет в однойменній п’єсі О. Корнійчука, Апраш («Лиха доля» за п’єсою М. Старицького «Циганка Аза») та десятки інших ролей.
Як режисер Костянтин Йосипович на сцені театру корифеїв поставив «Родину Щіткарів» М. Ірчана, «Р.В.Р.» А. Гайдара, «Сержанта міліції» І. Лазутіна, «Людину із зірки» К. Ветлінгера, «Каса маре» Й. Друце, «Мартина Борулю І. Карпенка-Карого.
Не менш плідною була його двадцятирічна діяльність як актора і режисера на сцені Запорізького державного українського музично-драматичного театру імені Миколи Щорса. Саме в цьому театрі Костянтин Параконьєв отримав високі звання заслуженого та народного артистів Української РСР, першим з вітчизняних театральних акторів став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за роль Ярослава Мудрого в однойменній виставі за твором Івана Кочерги.
Тридцять шість років служив на сцені Кіровоградського театру народний артист УРСР Георгій Гнатович Семенов – справжня легенда, незвичайний сценічний талант. Не злічити ролей, які зіграв Георгій Гнатович. З його героями зустрічалося не одне покоління кіровоградців. Незабутніми для глядачів залишилися образи Цибулі, Городничого, Тараса Бульби в «Сорочинському ярмарку», «Ревізорі», «Тарасі Бульбі» М. Гоголя, Апраша в «Лихій долі» («Циганці Азі» М. Старицького), Мартина Борулі в однойменній п’єсі І. Карпенка-Карого, Шпака в «Шельменку-денщику» Г. Квітки-Основ’яненка, короля Ліра в однойменній драмі В. Шекспіра, Миколи Задорожного в «Украденому щасті» І. Франка, Галушки у виставі «В степах України», Тарана у «Фараонах» О. Коломійця. Як згадував актор: «Зіграно сотні ролей, великих і малих. До одних приріс по-справжньому серцем. Я так і не розлучаюся зі своїм Мартином Борулею з однойменної п’єси українського класика, нашого земляка І. Карпенка-Карого. Чим він мене привабив? Своєю надзвичайною життєвою правдою. Коли працював над роллю, то по кілька разів перечитував твори видатного письменника, не раз розмовляв з його онуком А. Ю. Тобілевичем. І що цікаво. Як тільки ми відновлюємо виставу «Мартин Боруля», знаходжу щось нове на доповнення малюнка свого героя. З приємністю згадую свою роботу над ролями Юсова з «Доходного місця» О. Островського, Тараса Бульбу, Фелікса Гранде та іншими. Всі ці гострохарактерні ролі давали нелегкий, але вдячний матеріал для роботи. А мені чим важче, тим цікавіше працювати».
Помітний слід в історії театру імені Марка Кропивницького залишила актриса Лідія Петрівна Тимош. Серед численних ролей, зіграних нею, є комісар («Оптимістична трагедія» Вс. Вишневського), Мавра («У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської), Варка («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Шура Азарова (Голубий гусар» М. і Е. Гальперіних), Маруся (Ой, не ходи Грицю та й на вечорниці» М. Старицького), Розіна («Цивільський цирульник» Бомарше), Тереза Фернандес («День народження Терези» І. Мдівані), Настя («На дні» М. Горького, Маруся («Маруся Богуславка» М. Старицького) та багато інших.
Її називали другою Марією Заньковецькою, настільки неперевершеною вона була на театральній сцені. Служіння нашому театру було високо оцінено. У 1960 році їй присвоєно звання заслуженої артистки УРСР, а в 1968 – народної артистки республіки. Пам’ятають її і численні шанувальники театрального мистецтва.
Лідія Петрівна Тимош була в нашому місті відомою громадською діячкою: тричі обиралася депутатом Кіровоградської обласної ради.
Майже півстоліття віддала Кіровоградському театру імені Марка Кропивницького заслужена артистка УРСР Надія Семенівна Ігнатьєва. Це була одна з найвродливіших актрис нашого театру. Її жіночність, відкритість, доброзичливість, неперевершений талант приваблювали і глядачів, і тих хто з нею спілкувався поза театром. Творча манера актриси вирізнялася яскравістю, гострим рельєфним малюнком кожного сценічного образу.
Доля подарувала їй близько 200 ролей, серед яких: Василуца («Каса маре» Й. Друце), Галя («Марія» О. Левади), Софія, Соня («Безталанна», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Мотря, Євжені, Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Тетяна («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Панова («Любов Ярова» К. Треньова), Павлина (однойменна п’єса А. Софронова), Валя («Іркутська історія» О. Арбузова), Льоля («Океан» О. Штейна), Одарка («Фараони» О. Коломійця та ін.
Головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв УРСР Іван Казнадій так відгукнувся про Надію Семенівну: «Вона не вміє любити роль наполовину. Коли у неї щось не виходить, то в цьому винен передусім режисер, який не зумів закохати її в сценічний образ. З нею легко працювати. Бо все актриса робить своєрідно, глибоко. І наскільки вона причеплива в роботі, настільки щедра й барвиста на сцені!»
Сама Надія Семенівна так пояснювала своє акторське завдання: «Мені завжди хотілося виконувати такі ролі, які б не тільки розчулювали чи розважали, а й по-справжньому вчили, служили прикладом активної позиції в житті… Театр для мене – це жертовник, на який я, не озираючись, поклала усе своє життя: юність, молодість, зрілість і не жалкую».
Розповідь про Костянтина Параконьєва, Георгія Семенова, Лідію Тимош та Надію Ігнатьєву супроводжувалася показом цілої галереї фотографій, на яких актори в ролях, які принесли їм славу і визнання.
Учасники заходу переглянули уривки з кінофільмів «Сон», «Сімнадцятий трансатлантичний», «Народжені бурею», «Два дні на початку грудня», в яких зіграли Костянтин Параконьєв та Георгій Семенов.
Кульмінацією заходу став виступ заслуженої артистки України Валентини Литвиненко, яка з теплотою відгукнулася про акторів-ветеранів, назвавши їх унікальним явищем, акторами рідкісного обдарування, яких сьогодні не зустрінеш на театральних підмостках. Зворушливими і смішними були її розповіді про Георгія Гнатовича Семенова, про Лідію Петрівну Тимош та Надію Семенівну Ігнатьєву, з якими їй пощастило грати на одній сцені і дружити.
Закінчився захід ознайомленням з частиною сімейного фотодокументального архіву Костянтина Параконьєва, подарованого ОУНБ ім. Д.І. Чижевського донькою митця і який зберігається у відділі рідкісних і цінних документів бібліотеки.
На засіданні клубу були представники старшого покоління, які бачили гру легендарної четвірки. Тому гості довго не розходилися, а жваво спілкувалися між собою, згадуючи неперевершених ліцедіїв Костянтина Параконьєва, Георгія Семенова, Лідію Тимош та Надію Ігнатьєву.
Катерина Лісняк,
провідний бібліотекар відділу краєзнавства
ОУНБ імені Д. І. Чижевського
