Так чи так, але є одна особливість у нас українців: наздоганяти замість випереджати. Це не про критику наших ментальних рис. Скоріше, про привід замислитися над причинами поразок і втрат, можливістю їхнього уникнення, а краще – здобуття бажаного. І причина далеко не в ресурсах: матеріальних, технічних тощо, вони, звичайно, значимі для досягнення цілей. Скоріше – у можливості бути самодостатніми, вірити в свій потенціал, насправді, колосальний, здатним його використовувати вповні. Сьогодні переконуємося в цьому щодня, щогодини, долаючи труднощі війни в усьому їх багатоманітті, знаходимо вихід із найскрутніших ситуацій. А от про самоосягнення, пізнання себе як спільності, відчуття національного стрижня раз у раз варто говорити, орієнтуючись як на сучасні зразки самовідданості, так і зазираючи в давню й ближчу в часі історію, вияскравлюючи тих, хто воістину є її творцем.

У довгому ряду славних імен одне з непроминальних – Євген Филимонович Маланюк – безсумнівний духовний провідник нації, її вояк-захисник часів Української народної республіки, поет, історіософ, культуролог.

129-у річницю від дня народження великого українця відзначали 1 лютого, а нині у відділі рідкісних і цінних видань Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського про славного земляка камерно, без пафосу поговорили з курсантами Донецького державного університету внутрішніх справ.

Лекцію та презентацію унікальних документів, представлених на виставці, про яку ми вже писали, провів головний бібліотекар відділу, доктор філологічних наук, професор Сергій Михида. Євген Маланюк розкривався перед слухачами в усьому багатстві життєвих колізій та всіма гранями його таланту.

Шлях від Новоархангельська до Нью-Йорка: формування в стінах Єлисаветкрадського земського реального училища, Київської військової школи, фронти 1 світової війни, борня з більшовиками під час національно-визвольних змагань, табори для інтернованих вояків у Польщі, навчання на гідротехнічному відділенні інженерного факультету Української господарської академії в Подєбрадах, Варшавська історія, німецький Регенсбург, Сполучені Штати Америки, літературне, особисте життя – все це промайнуло перед майбутніми поліцейськими з коментарями та поетичними ілюстраціями зі збірок різних років.

Та все ж стрижнем зустрічі стала світоглядна позиція Євгена Маланюка, націєтворчий потенціал його лірики та есеїстки, зосередження уваги на хибах, подолання яких уможливлює перемогу над віковічними ворогами, зовнішнім – росією, і внутрішнім – комплексом меншовартості, «малоросійством».

Шарму й тепла додали розмові озвучені спікером поетичні замальовки рідного краю – Архангороду, Синюхи, безкраїх степів, а також фрагменти вишуканої інтимної лірики Маланюка.

Про перспективи співпраці домовилися із завідувачем кафедри мовної підготовки ДонДУВС, кандидатом педагогічних наук, доцентом Ярославом Черньонковим та доцентом кафедри, кандидатом філологічних наук, доцентом Оксаною Чорноус, котрі взяли активну участь у зустрічі.

Сергій Михида,
відділ рідкісних та цінних видань