Видатні постаті

Холодний Микола Григорович

Звитяжний шлях, високість духу

До 130-річчя з дня народження Миколи Григоровича Холодного, видатного українського ботаніка, мікробіолога та еколога

Серед українських вчених-біологів, мабуть, немає такої людини, перед якою з любов’ю і шаною схилилися б нижче, ніж перед мужнім життям і пам’яттю Миколи Григоровича Холодного.

М.Г. Холодний є одним з провідних вчених-натуралістів, діапазон наукових інтересів яких охоплює багато галузей природознавства. Йому належать фундаментальні праці в галузі мікробіології, фізіології та екології рослин, екологічного грунтознавства, біофізики, біогеохімії, філософії природознавства.

Видатний український ботанік, фізіолог рослин, мікробіолог, засновник вітчизняної школи фізіологів рослин, академік Всеукраїнської академії наук Микола Григорович Холодний народився 22 червня 1882 р. у російському місті Тамбові, де його батько (родом з Переяслава, що на Київщині) учителював у місцевій гімназії. Навчався Микола Григорович у гімназії в Воронежі, а трохи згодом, коли сім’я переїхала до Новочеркаська, в Донській Новочеркаській гімназії. Це був навчальний заклад напіввійськового типу. Учні носили козачу форму, мали стройову підготовку, віддавали честь вчителям. Головним напрямом навчання в гімназії були іноземні мови. Але Микола Григорович із самого дитинства захоплювався природознавством, тому, крім учбових дисциплін, він самостійно вивчав зоологію, геологію, астрономію. Таким чином, ще в шкільні роки М.Г. Холодний самостійно оволодів основами природознавства.

Згадуючи ці роки, Микола Григорович писав: “ Зроблена за цей час велика робота по засвоєнню елементарних знань в різних областях науки починала приносити свої плоди. У свідомості поступово вимальовувалася все більш чітко картина світу, космосу у всьому його різноманітті та загадковості”.

У 1900 р., після закінчення з золотою медаллю гімназії, Микола Холодний вступив до університету Святого Володимира (нині Національний університет імені Тараса Шевченка) на природниче відділення фізико-математичного факультету. На третьому курсі він обрав своєю спеціальністю фізіологію рослин, але одночасно захоплювався вивченням історії філософії. За час навчання в університеті талановитий студент самостійно оволодів курсом математичного аналізу, полюбив розв’язувати задачі в умі під час прогулянок.

Після завершення навчання в 1906 році та отримання диплому, М.Г. Холодний залишився працювати викладачем на факультеті і одночасно займався написанням дисертації.

Незважаючи на велике розмаїття інтересів, науковець все-таки виділяв для себе дві галузі знань. І коли його запитували: „Ким Ви більше є – фізіологом рослин чи мікробіологом?”, відповідав: „Моя магістерська дисертація з фізіології рослин, а доктора наук мені присудили за мікробіологічну роботу”. Це і були ті дві основні для нього галузі науки, яким він присвятив своє життя.

Вчений зробив значний внесок у розвиток екологічного напрямку в мікробіології. Йому належать оригінальні гіпотези про виникнення органічних речовин на Землі абіогенним шляхом. Він збагатив цікавими ідеями й експериментальним матеріалом чимало розділів сучасної біології. М.Г. Холодний та В.І. Вернадський накреслили програму досліджень повітряних вітамінів, про яку В.І. Вернадський писав: «…таке дослідження повинно мати велике значення для медицини, метеорології і особливо біохімії, бо різноманітність газових мінералів у тропосфері повинна обчислюватись тисячами видів».

Іншим важливим внеском у науку М.Г. Холодного була розробка проблеми летких органічних сполук атмосфери та з’ясування їх біологічної ролі. Дослідження М.Г. Холодного показали, що леткі органічні сполуки, які виділяються в атмосферу рослинністю Землі, не розсіюються безслідно. Основна їх маса, очевидно, поглинається грунтом і використовується його мікробним населенням. М.Г. Холодний акцентував увагу на тому, що саме газова оболонка Землі, точніше її тропосфера, являє собою те «живильне середовище», з якого організми беруть майже всі необхідні їм для життя речовини. Ці ідеї доречно корелювали з ідеями його багаторічного кореспондента академіка В.І.Вернадського про двосторонній характер зв’язку між атмосферою Землі та її біосферою. Своїми дослідженнями М.Г. Холодний значно розширив знання про фітогенні та інші органічні компоненти атмосфери, що сприяло розвитку екологічного грунтознавства.

У світоглядно-філософських працях учений порушує кардинальні питання взаємовідносин людини і природи, місця людини в космосі та проблеми сталого гармонійного розвитку. Свої філософські погляди він узагальнив у книзі „Думки натураліста про природу і людину”. Експериментатор у М.Г. Холодному завжди поєднувався з допитливим натуралістом, для якого природа була головною лабораторією.

Микола Григорович був захисником вільної наукової думки від свавілля можновладців. Вчений самовіддано боровся проти нищення науки як соціального інституту. Його власна боротьба з проявами “лисенковщини” в біологіїї – це приклад мужності, принциповості, втрати благополуччя і життя заради захисту істини в науці. Він відмовився “покаятися” і визнати свої наукові погляди помилковими навіть тоді, коли його змусили подати заяву про звільнення з Іституту ботаніки, який він очолював, коли знищувалися його статті, коли згорнули основну ботанічну лабораторію біологічної станції в Гористому (де він працював) і надали її приміщення під дачу для родини чергового лояльного науковця. Він не зламався…. , та, на жаль, серце Миколи Григоровича не витримало тих цькувань і 4 травня 1953 р. перестало битися.

Микола Григорович Холодний жив для науки, усього себе віддаючи улюбленій роботі. Академік М.Г. Холодний не раз повторював: “Наука – духовна галузь людської творчості, яка у своїй основі вічна, могутніша і глибша, ніж будь-які соціальні форми життя. Вона самодостатня. Вона вільна і жодних рамок не визнає, бюрократичним обмеженням не підкоряється. Тому потрібна не державна організація науки, а державна допомога науковій творчості нації”. Ім’я вченого у 1971 році присвоєне Інституту ботаніки НАН України. З 1972 року в Академії Наук УРСР заснована премія імені М.Г. Холодного, яка присуджується за видатні праці в галузі ботаніки і фізіології рослин. Перший президент Академії Наук України В.І. Вернадський називав М.Г. Холодного одним з найбільших вітчизняних біологів.

Діставшись до вершини знань, М.Г. Холодний усе життя вчився, бо вважав, що коли людина перестає вчитися, вона перестає зростати як фахівець і як особистість. Після себе він залишив дуже великий науковий спадок, на якому вчаться покоління вчених, які прийшли і приходять у науку після нього.

Вебліографія

Наукові праці М.Г. Холодного

Матеріали про життя та діяльність М.Г. Холодного

Література з фондів ОУНБ ім Д.І. Чижевського

  • Холодный, Николай Григорьевич.
    Избранные труды / Н. Г. Холодный; Редкол.: К. М. Сытник (гл. ред.) и др. ; АН УССР, Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного. – К. : Наук. думка, 1982. – 444 с.

Матеріали про життя та діяльність М.Г. Холодного

  • Видатні постаті України : Біографічний довідник / О. В. Бабкіна, Г. К. Базильчук, Г. Ю. Барчан; Редкол.: Г. В. Щокін, М. Ф. Головатий, В. А. Гайченко, Авт.передм. Борис Олійник ; МАУП, Книжкова палата України. – Київ : [б. и.], 2004. – 871 с. : портр. – Бібліогр. в кінці ст.; Імен. покажч.: с. 866-871.
  • Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності (1841-2008) : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Даниленко, Л. В. Іваницька, А. П. Коцур [та ін.]; за заг. ред. А. П. Коцура, В. П. Коцура, Н. В. Терес. – К. : Книги-ХХІ, 2010. – 686 с. : портр. – Бібліогр. в кінці ст.
  • Історичний календар-2007 : наук.-попул. та літ. альманах / Генеральна дирекція Київської міської Ради з обслуговування іноземних представництв ; укл.: Василь Туркевич, Анатолій Денисенко. – К. : Істор. клуб “Планета”, 2001 – Вип. 12. – 2007. – 495, [1] с. : ил.
  • Николай Григорьевич Холодный / Вступит. статьи [с. 3-57] и общ. ред. К. М. Сытника ; Указ. лит. сост. А. П. Брайон. – К. : Наук. думка, 1982. – 96 с. : портр. ; 16 см. – (Сер. “Биобиблиография ученых УССР”)
  • Шаров, Ігор Федорович. Вчені України: 100 видатних імен / Ігор Федорович Шаров; Ред. В. М. Вакулич. – К. : АртЕк, 2006. – 480,[6] с. : фото