Флоровський Антоній Васильович (1884, Єлисаветград – 1968, Прага) – історик, славіст. Освіту здобував в Одеській класичній гімназії (1894-1903) та на історико-філологічному факультеті Новоросійського університету(1903-1908). Після закінчення навчання Флоровський був залишений при університеті для підготовки до професорського звання на кафедрі російської історії. Отримав звання приват-доцента. 1916 року в Московському університеті захистив магістерську дисертацію. З цього ж року А.Флоровський – профессор кафедри російської історії Новоросійського університету. Одночасно читав курс лекцій з історії в інших навчальних закладах. Працював в наукових організаціях та товариствах – Одеському бібліографічному товаристві, Історико-філологічному товаристві (1912), Одеському товаристві історії та старожитностей (1911-1922). Був директором Одеської публічной бібліотеки (1921) та головної бібліотеки Одеської вищої школи (1922). 1922 року був висланий за кордон. Проживав спочатку в Софії (Болгарія), пізніше – в Празі (Чехія). Читав лекції для російських студентів Карлова університета, де з 1933 року викладавл історію Росії на філософському факультеті. З 1933 року – доктор філософії та професор Карлова університета. У 1948-1957 роках – ординарний професор кафедри російської історії Карлова університету. Був членом Слов’янського інституту в Празі (з 1929), Російського історичного товариства (з 1924), російського закордонного історичного архіва (з 1925). Входив до складу правління Федерації історичних товариств Східної Європи та слов’янських країн (з 1927). В грудні 1946 року Флоровський отримав радянське громадянство, але залишився проживати в Празі, передбачаючи сталінські репресії 1940-50-х років та гоніння інтелігенції. Помер Антоній Васильович Флоровський 27 березня 1968 р. в Празі.