О.Ільїн віддавав перевагу тим стилям мистецтва, що тяжіють до реалістичного та класичного напрямів. Одразу привертають увагу 13 картин та етюдів кіровоградського художника Володимира Федорова, з яким Олександр Борисович мав дружні взаємини. Класична та романтична школи представлені у зібранні кількома портретами, пейзажами, жанровими сценами, написаними в ХIX ст. Вони мають різну художню цінність – тому згадаємо два найкращих жіночих портрети романтичного напряму. Ці роботи, створені невідомими майстрами минулого сторіччя, очевидно, для того, щоб прикрасити парадні інтер’єри, наче сперечаються з двома інтимними парними портретами першої половини ХIX століття. Невідомий провінційний художник зобразив на малесеньких, майже мініатюрних картинах, можливо, своїх панів – молодого військового та його дружину. Трохи наївна живописна манера дає можливість припустити, що автором був талановитий самоук, не виключено-кріпак своїх моделей.

До класичного напряму належать і два найбільш цінних полотна: виконана високопрофесійним майстром кінця ХIX ст. копія рафаелівської “Мадонни в кріслі” (оригінал знаходиться в галереї Пітті, Флоренція) та портрет Катерини II. Ця остання картина – одна з найбільш загадкових у зібранні. Відомо, що придворний художник М.Шибанов виконав на замовлення імператриці декілька реплік портрета монархині в гетьманському одязі, абсолютно аналогічних портретові із зібрання О.Iльїна. На звороті останньої картини, вірогідно, написаної у другій половині XVIII ст. (збереглися старі полотно та підрамник, про це свідчать і стан фарбового шару, і живописна манера), – етикетка, яка говорить про авторство іншого видатного майстра – Д. Левицького та приналежність картини до “власності Шибанових”. Чи можна вірити цьому написові? Хто ж насправді автор саме цього полотна – Михайло Шибанов чи, як то кажуть, “художник кола”, учень? А може, й справді великий український живописець Дмитро Григорович Левицький? До речі, окраса петербурзької придворної живописної школи!

Ще один вельми цінний для Кіровограда твір живопису – підписний етюд пензля нашого земляка Олександра Осмьоркіна (краєвид центру старого Єлисаветграда початку ХХст.).