Чи не найбільша таємниця Олександра Ільїна – шлях придбання унікального срібного кухля роботи Івана Равича. Один із кращих українських ювелірів епохи барокко кінця XVII – початку XVIII ст. трудився на замовлення Києво-Печерської Лаври, Митрополита та інших ієрархів, інколи й світських клієнтів. Відомий срібний кухоль, карбований ним для гетьмана І.Мазепи. І якщо справжнє клеймо майстра на кухлі із зібрання О.Iльїна (а підробити його майже неможливо, як і повторити складну техніку виготовлення цієї речі: лиття, карбування, позолота орнаменту), то виникає інше запитання: для кого ж відомий майстер витворив цей шедевр? Адже цей кухоль значно багатший за прикрасами, орнаментикою, та й важчий за мазепинський! На тулубі – коло, увінчане так званою “старою царською” геральдичною короною (таку використовували переважно до 1721 р., коли Петра І проголосили імператором і відповідно змінили емблематику), а в колі – монограма “ВС/ПЛ” (можливо, “ВС/ПА”). Чи не означає це “Великий самодержец Петр Алексеевич”?

Серед інших творів ювелірного мистецтва – вже згадувані шати до ікон, кутники, середники та шати до Євангелій, срібний посуд та побутові речі XIX – XX століть. Серед найбільш цікавих – шати для Четвероєвангелія майстра-монограміста А.С., гарні скринька та кухоль роботи фірм Норбліна (Варшава) та Колліна (Петербург), численні молочники, ложки, ножі, щипці для цукру і печива, портсигари майстерень Поортена, Штумпфа, Хлєбнікова, Кордеса та інших. І, зрозуміло, великий інтерес викликають два ополоники неокласичного стилю з клеймом відомої фірми Карла Фаберже. Дорогоцінний посуд, як правило, виставляли у спеціальних скляних шафах. Саме для цього зроблено чепурну дзеркальну шафку в стилі неорококо, прикрашену “галантним сюжетом” роботи живописця Шоссе та бронзою.