Подаровані видання за січень 2024 року
Від автора Ірини Власенко
Власенко І. Музика вітру/ Ірина Власенко; худож.-оформлювач М.С Мендор. – Харків; Фоліо,2023. – 317с. – (Червона серія).
Ірина Власенко – українська письменниця, неодноразова дипломантка «Коронації слова», лауреатка Державної премії ім. М. В. Гоголя, переможниця шостого всеукраїнського конкурсу ім. Григора Тютюнника. Має сім виданих романів, п’ять книжок у жанрі белетризованої біографії, оповідання у колективних збірках і журнальних виданнях. Живе і працює у Києві. Що трапляється з дівчиною, котру накривають видіння про чуже жахливе минуле, в яких вона – жертва сталінських репресій, голодомору, війни, Чорнобильської катастрофи?.. Що відчуває хлопець, коли випадково дізнається, що його прадід був офіцером НКВС? Владу і Софійці доведеться це узнати й усвідомити, що минуле нікуди не зникає, навіть якщо ти про нього нічого не знаєш. Пам’ять предків керує нами незалежно від нашого бажання. Ми чуємо її як музику вітру…
Власенко І. Симон/ Ірина Власенко; худож.-оформлювач М.С Мендор. – Харків; Фоліо, 2023. – 160с. – (Мистецькі біографії).
Симон – так називали його друзі в дитинстві. Згодом такий псевдо стоятиме під критичними статтями й фейлетонами журналіста Василя Симоненка. Проте гарячі та відверті вірші, яких так боялися «байстрюки катів осатанілих», підписуватиме переважно своїм ім’ям. Симоненко не боявся говорити правду, ніколи не був зручним і кишеньковим. Став насправді народним Поетом. Міг би стати вторим Шевченком, якби Смерть ходила за ним назирці. Великою темною рибиною крутилася навколо, коли юнаком заплутався у лататті. Стояла в узголів’ї, коли його ледь живого після падіння з вітряка товариші принесли додому. І вже не відступила, коли внаслідок жорстокого побиття у відділку міліції, в нього загострилася давня хвороба. Радянська влада хотіла поховати і його поезію, накладаючи заборону на вірші. Однак слово правди знищити неможливо.
Власенко І. Останнє життя/ Ірина Власенко; худож.-оформлювач М.С Мендор. – Харків; Фоліо,2023. – 221с. – (Червона серія)..
Уявіть, що у вас може бути кілька життів, кілька шансів, щоб виправити свої помилки й здобути щастя… Втім… Шлях людини – то не комп’ютерна гра і навіть не сторінка оповідання, де все залежить від фантазії автора. Шлях у неї один-єдиний, і змінювати його можна тільки за допомогою власної волі й серця. Сашко та Оля намагаються перевірити на собі, чи можна самим обирати долю, переживають втрати й здобутки, подорожуючи бентежними стежками сучасного життя. А воно несподівано розкриває їм таємницю давнього ритона, який вміє притягувати щастя…
Власенко І. Утікач Тодось/ Ірина Власенко; худож.-оформлювач М.С Мендор. – Харків; Фоліо, 2022. – 158с. – (Мистецькі біографії).
Тодось Осьмачка (1895–1962) – видатний український поет і прозаїк, який не підкорився сталінським душогубцям, хоч ті й випустили «на нашу землю із самого споду людської злоби найлютіших собак в образі людей». Він не залицявся до влади, не продавав себе і рятувався від арештів, вдаючи божевільного у божевільні. Письменник виїхав за кордон у надії перехитрити «агентів гепеви» і боротися зі Сталіним за допомогою Слова. Але «комунівські відьми» разом зі справжнім божевіллям знайшли його і там. Тодось боровся до кінця, не знаючи, чи стане світ кращим. Довго не знали про це і його читачі в Україні, яким він адресував свої найболючіші одкровення. Бо їх теж «опромінювали всепроникливими струмами» пропаганди й брехні. Та якби Осьмачка раптом дожив до нашого часу, певно, нарешті він знайшов би ту «справжню Україну», яку весь час шукав і про яку боліла його душа й переймався розум. Україну, якою ми можемо пишатися, а не тільки любити.
Власенко І. Глибокі ріки течуть нечутно. Роман. – К.: Український пріоритет, 2023 – 320с.
Як письменнику бути почутим у сучасному бурхливому світі, особливо, коли йому є що сказати? Можна, звісно, стати одним із яскравих представників розважального літературного фаст-фуду, здобути популярність і затребуваність. Однак Максим Павленко відкидає легкі шляхи: його чутливо душа і аналітичний, філософський склад розуму бажає глибин. Він пише роман, у якому зачіпає теми, що його непокоять, а це цілі пласти нашої історії – кривавої, болючої, що повторюються і тягнуться століттями. Максим мимоволі занурюється на самий спід глибокої ріки минулого й уже не знає, керує своєю історією, яку пише, чи ж вона веде його за собою…