ФІЛОСОФ, ІСТОРИК

Олександрійщина — земля квітучої краси! Степовою перлиною України називають наш край — багатий родючими ґрунтами, славний працьовитими і талановитими людьми. Про земляків завжди цікаво знати: що вони зробили доброго і розумного, чим привернули увагу до нашого краю?

Дмитро Іванович Чижевський — філософ, історик, учений зі світовим ім’ям.

Родина Чижевських відома з XVIII століття. У 1743 році предок філософа — “придворний тенор” цариці Єлизавети Петрівни Петро Чижевський одержав дворянський титул і був записаний у дворянську книгу Володимирської губернії. Згодом Чижевські переселилися на Україну. Отже, майбутній філософ народився 23 березня 1894 року у місті Олександрії Херсонської губернії, буквально через кілька тижнів після повернення його батьків із вологодського заслання. Родина жила в центрі міста, мала власний будинок, в якому зараз розташована центральна районна бібліотека.

Восени 1911 року по закінченні гімназії Чижевський вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де вивчав математику і астрономію.

У Петербурзі Дмитро провчився лише два роки: північний клімат виявився шкідливим для його здоров’я. Тому перевівся до Київського університету Св. Володимира, але вже на історико-філологічний факультет.

Разом із дружиною влітку 1921 року через Польщу емігрував до Німеччини. Обоє продовжили навчання спочатку в Гейдельберзі, потім у Фрайбурзі.

У грудні 1923 року Чижевський був запрошений до Праги на посаду лектора УВПІ ім. М.Драгоманова по кафедрі філософії з предмета логіки.

У Празі Чижевський видав курс лекцій з логіки та першу частину хрестоматії з історії філософії. Там же двома виданнями вийшла його книга “Філософія на Україні”, а потім — “Нарис з історії філософії на Україні”. Темою, яка пройшла через усе життя вченого, стала філософія Г.Сковороди. На цю тему Дмитро Іванович написав низку статей і монографічне дослідження.

Найбільша кількість публікацій Чижевського празького періоду належить до жанру рецензій. Учений рецензував книги з філософії, видання з педагогіки, окремі праці Леніна і Троцького.

Глибокі й оригінальні дослідження Чижевського 20-х років принесли йому світову славу. Наукові заслуги Дмитра Івановича були вшановані присудженням йому у 1933 році в університеті Галлє звання доктора філософії.

Сам Чижевський за період перебування в еміграції і головним чином у Галлє видав за 1921-1945 роки 450 власних праць.

Безперечно, Чижевський був колоритною, навіть легендарною постаттю, про нього вже при житті переказували легенди. Говорили, що саме він став прототипом професора Пніна у відомій повісті Набокова.

Великим здобутком були дослідження Чижевського на терені української літератури від її початків до другої половини XIX століття. Найзначнішим у цій ділянці було відкриття вченим української бароккової поезії

Широта інтересів Чижевського була різнобічною. Поряд із найглибшими проблемами філософського плану він цікавився демонологією, кінологією, гастрономією. Чижевський був людиною, яка вільно почуває себе і в минулому, і в сучасності. Вчений дуже любив музику і сучасне мистецтво.

18 квітня 1977 року Дмитра Івановича Чижевського не стало. Похований він на кладовищі Бергфрідгоф у Гейдельберзі.

Особистий архів Чижевського по його смерті потрапив до бібліотеки Гейдельберзького університету, де знаходиться і зараз. Частина документів зберігається в родині дочки вченого у США.

Докладніше про життя і діяльність Д.І.Чижевського ви можете дізнатися, прочитавши книгу “Українська культура” та познайомившись з матеріалами стенду, присвяченого 100-річчю з дня народження вченого.

О. СТОРЧОВА, бібліограф районної бібліотеки
“Сільський вісник”, 12 березня 1994 року