Корецький Олександр Микитович, лейтенант Червоної Армії. 1941 рік. Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
орінні кіровоградці, сім’я Корецьких перед Великою Вітчизняною Війною (Антоніна Корніївна, дочка Людмила, Олександр Микитович). Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Після війни. Командир батальону Корецький Олександр Микитович. (на передньому плані) Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Перед війною. Сім’я Корецьких — Антоніна Корніївна, дочка Людмила, Олександр Микитович. 1940 рік. Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Корецький Олександр Микитович, зима 1945 року. (2-й зліва). Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Червоноармієць, командир відділення Корецький Олександр Микитович. Військове училище, 1933 рік. Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Майори-фронтовики, 1945 рік. (2-й зліва – майор зв’язку Корецький Олександр Микитович). Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Корецький Олександр Микитович, майор військзв’язку. Після закінчення війни, 1945 рік. Фото надане онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Документ свідчить про повернення в 1944 році з евакуації до м.Загорська сім’ї капітана Корецького Олександра Микитовича — жінки Антоніни Корніївни з двома дочками на руках, Людмилою – 6 років та Ангеліною – 2-х років. Документ надано онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Справка від 16 жовтня 1941 засвідчує відправку в евакуацію до Ташкенту сім’ї Корецьких (троьома днями раніше народилася друга дочка, Ангеліна — моя мама). Документ надано онуком Волохіним Олегом Михайловичем
Справка КДБ засвідчує, що мій прадід Корецький Микита Микитович був репресований 27 жовтня 1937 року, а потім страчений (реабілітований в 1954 році). Саме тому його син, Корецький Олександр Микитович, кадровий військовий з 1933 року, пройшов всю війну і закінчив її в Берліні тільки в чині майора — такі наслідки від негласного тавро “син ворога народу”. Документ надано онуком Волохіним Олегом Михайловичем
