У відділі краєзнавства бібліотеки Чижевського відбулася змістовна лекція, присвячена темі участі українських січових стрільців у громадсько-культурному житті Єлисаветграда (нині – м. Кропивницький) та Єлисаветградського повіту.
Виступала кандидат історичних наук, авторка науково-популярної монографії «Соборницька місія українських січових стрільців у Наддніпрянщині» Інна Вівсяна, яка детально розповіла про цей важливий та маловідомий період історії нашого міста.
Дослідниця нагадала, що після укладення Брестського мирного договору у березні 1918 року на територію Української Народної Республіки увійшли німецькі та австрійські війська, покликані допомогти у боротьбі з більшовицькими силами. Разом із ними на українські землі прибув і Український добровольчий легіон. Від середини червня і аж до жовтня 1918 року він дислокувався у Єлисаветграді (Кропивницькому) та прилеглих селах, залишивши вагомий слід у суспільному та культурному житті регіону.
Перебуваючи на Наддніпрянщині, стрільці проявили себе не лише як вправні воїни й оборонці селянства, а й як активні носії української національної ідеї та невтомні просвітники. Їхня діяльність відзначалася багатогранністю – від участі в культурних ініціативах до господарської допомоги селянам. Про це свідчать численні документи та спогади сучасників, зокрема Софії Тобілевич і Фотія Мелешка.
Науковиця на конкретних прикладах проілюструвала, як галицькі стрільці долучалися до культурного життя громади Єлисаветграда. Вони організовували музичні концерти, проводили Шевченківські вечори, брали участь у театральних постановках. Чимало з таких заходів відбувалося на хуторі Надія – відомому культурному осередку, де стрільці співпрацювали з місцевими театральними трупами. Окрім мистецьких ініціатив, вони активно допомагали селянам у повсякденній праці, зокрема під час збору врожаю.
Особливу увагу лекторка приділила епізодам перебування січових стрільців у селі Грузьке неподалік Єлисаветграда (тепер Кропивницький район Кіровоградської області). Тут вони не лише організували чотири весільні урочистості, але й залишили по собі культурну спадщину – саме в цей час була створена відома пісня «Мав я раз дівчиноньку чепурненьку». У Грузькому діяв і вишкіл УСС, на який приїжджав командир легіону, знаний як Василь Вишиваний (ерцгерцог Вільгельм Габсбург-Лотаринзький), що підкреслює значущість цього осередку для українського військово-культурного руху.
Період перебування українських січових стрільців на Єлисаветградщині став яскравою сторінкою в історії краю. Він був позначений вірою у відродження державності та сповнений надій на побудову соборної України, залишивши глибокий слід у пам’яті місцевої громади.
Тетяна Колєчкіна,
відділ краєзнавства
