У відділі мистецтв бібліотеки Чижевського відбулась зустріч з давнім другом книгозбірні Олександром Єгурновим, який розповів учасникам заходу цікаву родинну історію. Дослідник познайомив присутніх з моментами життя самобутньої художниці Казимири Адамської як приклад життя, що несе на собі відбиток часу. Доля її пов’язана з нашим містом, тут вона навчалась у приватній жіночий гімназії Єфімовської у тодішньому Єлисаветграді.
«З плином часу події втрачають свою гостроту, людські спогади зникають з пам’яті, згодом носії цієї пам’яті залишають наш світ. На щастя, моя мати встигла написати про родину свого батька і мого діда, поляка за походженням, Вацлава Адамського.
Факти про життєвий шлях Казимири Адамської, однієї із сестер мого діда, розповідаю із документів, листів, інших архівних джерел, що збереглися, також із сімейних спогадів. Пошуки в Інтернеті не лише підтвердили достовірність родинних спогадів, а й дещо розширили відомості про події її життя», – зазначив пан Олександр.
Казимира Антонівна Адамська (1893-1941) народилася в родині ольвіопольського міщанина Антона Казімировича Адамського та його дружини Варвари Карлівни.
Вона навчалася у Вечірніх рисувальних та креслярських класах. Серед викладачів був випускник Петербурзської Академії мистецтв, учень Іллі Рєпіна, засновник першої в нашому місті картинної галереї Феодосій Козачинський. В 1913 і в 1914 роках брала участь в єлисаветградськіх Першій і Другій художніх виставках. Її роботи по стилю наближені до графіки дуже популярного в той час англійського художника-модерніста Обрі Бердслі.
«В Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї зберігається каталог першої виставки. З документально підтвердженого відомо, що Казимира Адамська була знайома з багатьма митцями, що постійно чи тимчасово (як організатор виставки Амшей Нюренберг) працювали у Єлисаветграді. Зберігся малюнок Арлекіна тушшю. За родинними спогадами, зображений – Олександр Осмьоркін», – розповів Олександр Єгурнов.
Пізніше художниця навчалася в Київській Школі Рисунку та в Українській Академії Мистецтв. Вчителями були натхненники утворення академії Олександр Мурашко, Микола Бурачек і Георгій Нарбут, в майстерні якого вона працювала до 1920 року та була близько знайома з колом «бойчукістів». Під час навчання в Києві була активною учасницею підпільної польської студентської організації «Корпорація», по даним польських джерел, і членкинею «P.O.W» (Польської Організації Військової), де діяла під псевдо «Казик». За діяльність в польському визвольному русі була нагороджена урядовою ювілейною Медаллю Незалежності. На межі 1919 і 1920 років виїхала до Польщі.
Тут її твори експонувалися у Варшаві в одній з найпрестижніших галерей сучасного мистецтва «Zachęta»: дались взнаки результати навчання і спільної праці з видатними українськими майстрами. Потім була запрошена на роботу в один із театрів Вільнюса, куди переїхала з Варшави. Там продовжила навчання в Університеті Стефана Баторія. В 1921 році Казимира Адамська одружилася з польським художником Міхалом Роубою, одним із засновників Віленського товариства художників-пластиків, учасником польсько-радянської війни 1918-1920 рр.
В 1923-1924 роках подружжя навчалося в Парижі. Адамська-Роуба брала участь у виставках в Вільнюсі, Варшаві, Львові, Кракові, а також в Парижі та Сполучених Штатах. Виставлялися її живописні твори, акварелі, ліногравюри, туш, барельєфи, плакати, книжкові ілюстрації. В живопису віддавала перевагу портретам і пейзажам. У Вільнюсі працювала вчителем малювання, дизайнеркою тканин, керувала лялькарською майстернею, друкувалася як художній критик.
Досягла значних успіхів, як реставраторка живопису. Разом із чоловіком в 1925 р. розписали костьол Св. Петра і Павла в Рожанці Гродненської області. Розпис був виконаний в стилі примітивізму, в ньому відчувався значний вплив відомого українського художника Михайла Бойчука. В такому ж стилі в 1926 р. був розписаний костьол в Жолудку Гродненської і в 1932р. костьол в селі Костянтиновому Мінської області сучасної Білорусі.
Казимира Адамська-Роуба раптово померла весною 1941 року. Більшість робіт мистникі під час Другої світової війни була втрачена.
Втім декілька оригінальних творів Казимири Адамської збереглися в сімейній колекції і були презентовані на виставці. Учасники мали чудову нагоду побачити живописну роботу «Маки» та графіку мисткині.
Підготувала Лариса Яворська,
відділ мистецтв
